На початку добутку перед нами з’являється боязка, несмілива дівчина, про яку мати говорить, що вона “боягузка”. Безприданниця, у якої тільки і є, що “частий гребінь, так віник, так алтин грошей”. Згодом читачам відкривається характер Марьи Іванівни-“розсудливої й чутливої, дівчини”. Вона здатна на глибоку й щиру любов, але вроджена шляхетність не дозволяє їй поступитися принципами.
Вона готова відмовитися від особистого щастя, тому що немає на нього благословення батьків. “Ні, Петро Андреич,- відповідала Маша,- я не вийду
Але різко міняється навколишнє життя, приходять у міцність “заколотники лиходія Пугачова”, міняється й положення Маші. З дочки капітана вона стає бранкою Швабрина. Здавалося б, що слабка й боязка дівчина повинна підкоритися волі свого мучителя.
Але Маша проявляє тут риси, що дотепер жили в ній підспудно. Вона готова вмерти, аби тільки не стати дружиною Олексія Івановича.
Урятована Пугачовим і Гриневым, Марья Іванівна поступово знаходить втрачену рівновагу. Але от нове випробування:
Марья Іванівна знаходить у собі сили й рішучість їхати до двору імператриці шукати захист. Тепер у цих тендітних руках доля улюбленого, стан майбутнього щастя. І ми бачимо, що в цій дівчині дістало рішучості, спритності й розуму, щоб урятувати Гринева, відновити справедливість.
У такий спосіб протягом роману поступово міняється характер цієї дівчини. З боязкої, безсловесної “боягузки” вона виростає в сміливу й рішучу героїню, здатну відстояти своє право на щастя. Саме тому роман названий на честь її “Капітанська дочка”.
Вона щира героїня. Її кращі риси розів’ються й виявляться в героїнях Толстого й Тургенєва, Некрасова й Островського.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)