Потрапивши на службу в Білогірську міцність, Петро Гринев знайомиться з її мешканцями – сім’єю коменданта капітана Івана Кузьмича Миронова й всіма іншими, хто живе в “богоспасаемой міцності”. Сім’я Миронових невелика: сам комендант, його дружина Василиса Єгорівна й дочка Марья Іванівна. Побут сім’ї налагоджений, моральні підвалини в ній міцні.
Комендант комічний і простодушний, і дружина тримає його під каблуком. Навряд чи ні всім у міцності заправляє Василиса Єгорівна, стругаючи, грунтовна, хитромудра, що зуміла спритно
Наближення небезпеки – заколотного війська під предводительством Пугачова, змушує героїв повісті розкритися з нової сторони. Василиса Єгорівна не погоджується залишити чоловіка й сховатися за кам’яними стінами Оренбурга.
Минаючи кров’ю, він відмовляється визнати царем злодія й самозванця й з достоїнством приймає смерть. Бідна Василиса Єгорівна теж гине, перед смертю назвавши Пугачова “випадним каторжником”. Поняття честі й боргу в подружжя Миронових вище всього, на таких людей завжди можна покластися. “Стародавні люди”, патріархальні, чисті, заслуговують поваги й преклоніння.
Зовні слабка й соромлива Маша не раз проявляє силу духу й стійкість: вона відмовляє Швабрину, хоча він і “гарного прізвища “, а пізніше зберігає вірність улюбленому Петруше, не піддаючись домаганнями й погрозам Швабрина. Її не лякає можлива смерть. Машина любов чиста й глибока. І коли її коханої людини заарештували, вона, проста провінційна дівчина, доходить до самої імператриці, щоб урятувати Петрушу, до кінця відстоює свою любов. Це її принципи, ними вона ніколи не поступиться.
Слабість і сором’язливість обертаються силою й жертовністю, головним достоїнством натури російських жінок.
Сім’я капітана Миронова – приклад того, що честь і борг дійсно можуть стати наріжним каменем людського життя, що життя по честі й боргу – подвиг