Танка – найдавніша японська поетична форма, що дожила й до наших днів. Протягом століть вона мала періоди розквіту й відносного занепаду.
Наприкінці XІX століття ця майже забута форма набуває популярності завдяки творчості основоположників романтичного напряму в поезії танка Ірсана Теккана та Іосано Акіко, п’ятивірші якої стали найвищим досягненням цього напряму. Ісікава Такубоку, їх учень, досяг у формі танка нових вершин, він став основоположником реалістичного напряму. Кажуть, що оволодіти “стилем Такубоку” поки що не зміг
Так він досягав гармонії змісту й форми. Та головна заслуга Такубоку полягає не в “розкріпаченні” форми поетичної мініатюри і навіть не в тому, що він у своїх танка почав широко
Якщо в середньовічних танка, та й у творчості романтиків, основними були дві теми – природа й кохання, – то в танка Такубоку ці теми вже не є головними. Рішуче зламавши рамки поетичного канону, що обмежував тематику танка ліричними переживаннями, він перший увів у поезію будні життя, роздуми про його сенс і швидкоплинність.
Так, у збірці “Жменя піску” Такубоку говорить про неповторну цінність особи і самотність людини в світі, де точиться жорстока боротьба за існування. Пісок тут є символом швидкоплинного буття людини:
О мертвого піску печаль!
Варто лиш стиснути в руці –
Уже й зашурхотів
Між пальцями додолу.
(переклад Г. Туркова)
Створивши нову танка, Такубоку розширив її зміст, зробив її частиною життя кожної людини, оскільки він знайшов гармонію високого і буденного.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)