І. Самобутність культури Сходу (спільність певних естетичних принципів, що властива всім представникам японської художньої творчості).
ІІ. Японська лірика – знаходження в кожному прояві життя неповторності і краси.
1. Танка – відомий японський п’ятивірш;
А) наближення танка за характером поетики і особливостями віршування до народної пісні;
Б) антологія японської лірики “Кокінсю” 902 року (“Зібрання старих і нових пісень”) – поетичний канон для багатьох поколінь;
В) любов і природа – центральні теми
Г) поетичний лад танка (суворий складовий обсяг: 5 + 7 + 5 + 7 + 7 по рядках; укладання головної думки в перші три рядки, висновків – у два останні).
2. Хокку, або хайку – відомий жанр японської лірики, який виділився із
Танка:
А) лаконізм і промовистість вірша, що складається з трьох рядків;
Б) головна тематика – злиття людини і природи;
В) заглибленість у побут – одна з особливостей японського вірша (вміщення всього розмаїття життя у трьох рядках,
Г) Мацуо Басьо – великий майстер хокку.
ІІІ. Зрозумілість і співзвучність японської лірики сучасному європейцю.
ІV. Японський вірш – це можливість читачеві самому йти за власними асоціаціями.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)