Яскраво писав про це В. К. Кюхельбекер: “…Дивлячись на блискучі якості, якими бог обдарив народ Росіянин, народ перший у світлі по славі й могутності своєму, по своєму звучному, богатому, потужній мові, якому в Європі немає подібного, нарешті, по привітності, м’якосердю, йому перед всіма властивому, я душою вболівав, що все це придушується, все це в’яне й, бути може, обпаде, не принісши ніякого плода в моральному світі”. От ці-те сторони світогляду передової людини свого часу із чудовою силою й повнотою втілив Пушкін у вірші “До Чаадаєва”.
Пушкін познайомився й подружився з ним в останній рік свого перебування в Ліцеї, коли Чаадаєв був старше, Пушкіна на 5 років, блискуче утворений гвардійський офіцер, людина сильного, гордого характеру, обертав на себе загальна увага. В 1821 році Чаадаєв вступив у таємне суспільство декабристів, але незабаром виїхав за; границю й ніяку участь у діяльності декабристів не приймав. В 1816-1820 гг. він був близький до Пушкіна й вплинув на формування світогляду
Тому такою ніжністю перейнята запис, зроблений Пушкіним у щоденнику в 1821р.: “Одержав листа від Чаадаєва. – Друг мій, докори твої жорстокі й несправедливі; ніколи я тебе не забуду. Твоя дружба мені замінила щастя, одного тебе може любити холодна душа моя”.
У вірші Пушкіна “До Чаадаєва” ми бачимо найцікавіший момент становлення такої системи умовної фразеології. Візьмемо, наприклад, поетичний образ зірки, що символічно виражає впевненість поета в перемозі революції.
* Товариш, вір: зійде вона,
* Зірка чарівного щастя,
* Росія вспрянет від сну,
* И на уламках самовластья
* Напишуть наші імена!
Вірш “До Чаадаєва” овіяно романтикою молодості поета і його поколінь. 1818-1819-1820 р., як свідчать, у своїх “Записках” И. Д. Якушкин і інші декабристи, були роками пожвавлення революційної думки, захопленого пориву молоді, стремившейся до революційного подвигу. З гордістю й переконаністю у своїй правоті про це говорив Пестель слідчої комісії зі справи декабристів: “Я зробився в душі республіканець і ні в чому не бачив більшого благоденства й вищого блаженства для Росії, як у республіканському правлінні.
Коли, з іншими членами, що розділяють мій напрям думок, міркував я про сем предметі, те, уявляючи собі живу картину всього счастия, якої б Росія, по наших поняттях, тоді користувалася, входили ми в таке замилування, і, сказати можна, захват, що я та інші готові були не тільки погодитися, але й запропонувати все те, що сприяти б могло до повного введення “і доконаному зміцненню й твердженню цього порядку речей”.
(Цей надзвичайно чистий порив душі декабристського покоління, прагнення до подвигу в ім’я волі, вибух революційного патріотизму з величезним підйомом і художньою силою виразив Пушкіна у своєму вірші.
Цілком зрозуміло, що й декабристи харчували величезну любов до Творчості Пушкіна. Декабрист И. Д. Якушкин розповідає про свою зустріч із Пушкіним у Каменке в 1820 р.: “Я йому прочитав його Моє! “Ура! У Росію скакає…”, і він дуже зачудувався, як я його знаю, а тим часом всі його ненадруковані твори: ” Село “, “Кинджал”, “Чотиривірш до Аракчееву”, “Послання до Петра Чаадаєву” і багато інших були не тільки всім відомі, але в той час не було скільки-небудь грамотного прапорщика в армії, що не знав їх напам’ять.
Взагалі Пушкін був відгомін свого покоління з усіма його недоліками й з усіма чеснотами”.
Глибоко співчуваючи справі декабристів, Пушкін чуйно вловлював певну закономірність у їхній поразці. Все це додало особливу философичность і значимість його ліриці. У борінні різних почуттів і переживань, гірких, часом трагічних роздумів про призначення життя цього “випадкового” і “даремного” дарунка, у лірику 30-х років в остаточному підсумку завжди тріумфують світлі, чисто пушкінські, оптимістичні ноти
(1 votes, average: 5.00 out of 5)