У вірші “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…” Пушкін підбиває підсумок своєму творчому шляху. Він замислюється про сенс життя, про особливу місію, що дається кожній людині з його народження. Пушкіна виконав свою місію.
Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний,
До нього не заросте народна стежка.
Піднісся вище він главою непокірливої
Олександрійського стовпа.
Що значить “вище”?
Пушкін порівнює духовну й матеріальне, живу поетичну думу й мертвий камінь, і в цьому полягає художня вартість вірша.
Пушкіна жив і затворів в “жорстоке століття”. Він пишався тим, що його поезія була вільної, волала до волі політичної й духовної.
Олександрійський стовп – це найвища у світі колона, уособлення покірності цареві й владі самого царя. Пушкіна був придворним нижчого чина, і в той же час він був людиною
Це можна витлумачити і як перемогу “таємничого співака” над цензурою, перемогу над самодержавством. Пушкіна зіставляє два пам’ятники, пам’ятник матеріальний і пам’ятник духовний. Поет вступає в протиборство з “кумиром” свого часу.
Морально Пушкін переміг цього самодержавного “кумир” силою поетичного слова й високою духовністю. Пушкіна дійсно переміг час і простір. Кожний добуток поета неповторно, у кожному своя філософія й краса.
Поезія Пушкіна – це тропа до серця самого поета. У поезії він знаходить сили життя, щоб боротися із самітністю, тому що суспільство його не розуміє, не розуміє його філософські погляди.
Я вважаю, що творчість Пушкіна – це невичерпне джерело, що, як у казці, напуває “живою водою” усіх, хто до нього доторкається. Воно виховує добрі почуття, які вчать нас любити й розуміти життя. Читаючи й перечитуючи твору Пушкіна, ми щораз відкриваємо для себе щось нове.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)