Ім’я персонажа Евреинов запозичив у реальної особи. Це Леопольдо Фреголи (1867-1936) – артист вар’єте, майстер сценічних трансформацій, прізвище якого при житті зробилася загальної. Доктор Ф., він же Параклет, що по-гречески значить “заступник” і “утішник”, збирає трупу акторів, яким має бути лицедействовать,- тільки не на сцені, а в житті. Актор буде грати романтичного улюбленого перед нещасною некрасивою дівчиною, акторка стане коханкою бідного студента, комік зробиться другом старого, що втратив всіх своїх близьких.
Задум
Умова Фреголи всі ті, перед ким актори стануть грати призначені їм ролі, не повинні догадуватися, що це гра. Подальший сюжет п’єси використає традиційну комедійну інтригу, побудовану на погрозі викриття. Актори раз у раз попадають впросак, але Ф. уміло усуває всі накладки. У підсумку досягнутий саме
П’єса Евреинова з’явилася свого роду ілюстрацією до ідей “театротерапии”, які цей теоретик сцени в 20-і роки широко пропагував, убачаючи в них універсальний метод лікування всіх хвороб – фізичних і соціальних. Евреинов затверджував, що в майбутньому зникне театр із рампою, лаштунками, суфлерською будкою, з режисурою й драматургією, а на місці його з’являться трупи “акторів милосердя”, на зразок тієї, що створив доктор Ф.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)