Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”)

Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”)

Якби спитати, про що саме оповідання А. Чехова “Скрипка Ротшильда”, відповісти було б нелегко. Тут і жаль за прожитим життям, і за тим, що воно минуло так невдало, і роздуми про сенс життя і смерті.

Головний герой оповідання Яків Іванов постійно невдоволений життям. Він тільки те й робить, що підраховує неіснуючі, можливі доходи і витрати. Навіть саме життя для нього – суцільна витрата: “От жизни человеку – убыток, а от смерти

– польза”. І річ не тільки в тому, що він робить труни.

Його психологія така, що він, навіть граючи у єврейському оркестрі для заробітку, мислить так само. Біля нього завжди сидів флейтист Ротшильд, у якому Якова все дратувало: і те, що він був рудий, і те, що худий, і те, що грав на флейті так сумно. За звичкою Яків лаяв його ні за що, як це робив і вдома зі своєю дружиною Марфою. І от вона захворіла, злягла, і Яків раптом побачив її обличчя: “И она глядела в потолок и шевелила губами, и выражение у нее было счастливое, точно она видала смерть, свою избавительницу, и шепталась с ней”. І тоді блискавкою майнула думка

про те, що вона все життя була поряд, а він ніколи й не приголубив її, жодного разу не купив їй хустини, та й з весілля ніколи не приніс їй го. стин-ця, наче її й не було. Яким страшним мало здаватися їй життя з ним!

Останнім зусиллям він ще намагався врятувати її, везе до лікаря, відчуваючи і жаль, і провину, та все марно. І ось коли її не стало, він ніби по-іншому подивився на світ. Саме тоді й зустрівся на його шляху Ротшильд, що прийшов запросити Якова грати на весіллі. Тоді він ледь не з кулаками кинувся на нещасного флейтиста, образив його ні за що. Потім, блукаючи берегом річки, Яків пожалкував про це. Щось сталося з ним, бо він міркував: “Зачем вообще люди мешают жить друг другу?

Ведь от этого такие убытки! Если бы не было ненависти и злобы, люди имели бы друг от друга громадную пользу”. Почуття провини за марно прожите життя пригнічувало його, коли відчув наближення смерті. І коли Ротшильд зайшов до нього ще раз запросити на роботу, Яків говорив із ним уже ласкаво і назвав його братом. Чи не востаннє взяв він у руки ту скрипку, що завжди була його розрадою. Часом, коли було тяжко, він клав її поряд із собою і тихо торкав струни.

А нині він грав так, ніби увесь свій жаль уклав у ці звуки. 1 саме Ротшильд, якого він не раз ображав, зрозумів його: сльози закапали йому з очей і він зітхнув від захоплення: “Ваххх!..” Саме тому останнім бажанням Якова було: “Скрипку віддайте Ротшильду”. Ніби заповіт живим звучала мелодія Якова у виконанні Ротшильда: люди, любіть одне одного, адже життя таке коротке!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”)