Федра – дружина Тесея, дочка Миноса й Пасифаи, мачуха Іполита. Ф. палає пристрастю до свого пасинка й відкривається йому, але коли вертається додому її чоловік Тесей, якого вона вважала загиблої, рятуючи себе й своїх дітей від ганьби, допускає, щоб годувальниця енона оббрехала Іполита в зазіханні на її честь раніше, ніж відкриється правда. Проклятий батьком, Іполит гине, а Ф., повна каяття, отруюється, перед смертю визнаючись Тесею у своїй провині й невинності Іполита. Розробляючи характер Ф. , Расин опирався на трагедії Еврипида “Іполит увінчаний”
Сенека зробив Ф. головною героїнею, що прийняв Расин, але його версія цього характеру (Ф. із самого початку обуреваема божевільною пристрастю й готова на будь-який злочин) суперечила прагненню французького драматурга вибрати героїню, що, відповідно до “Поетики” Аристотеля, могла б викликати жаль і жах.
Тому в передмові до трагедії Расин указує, що саме Еврипиду він зобов’язаний “загальною ідеєю характеру Федри”, зауважуючи: “Федра ні цілком злочинна, ні цілком невинна”. Хоча створення образа Ф. було для Расина не метою, а засобом розкриття