Маргарита – кохана Фауста в трагедії Гете. Історія М., її недовгого щастя й безвинної загибелі в першій частині трагедії є як би емоційним її осередком, у той же час вона дуже істотна для розуміння трагедії в цілому. М. – проста дівчина, істота цілком земне, живуче у світі повсякденних життєвих турбот і радостей. Вона як би створена для щастя; тим більше страшн і несподіваної виявляється її загибель.
З першої ж зустрічі М. з’являється Фаустові у всій чарівності своєї юності, скромності й чистоти, це – втілення живого життя, з нескоримою
“Дитя ти цією силою не візьмеш. /Отут треба приловчитися й лукавити”. Незабаром почуття М. до Фауста перетворюється в безоглядну пристрасть. Вона переступає через всі заборони; щоб побить із Фаустом, вона дає матері снотворного, не знаючи, що це – отрута. Її відносини з Фаустом перестають бути таємницею, стають предметом пересудів Її брат Валентин, смертельно поранений Фаустом на двобої, умираючи, проклинає її.
М. так простодушна, що її моральне падіння відбувається
Сцени, де описані тяжкі щиросердечні борошна М., належать до самих вражаючих сторінок драми Гете Події неминуче рухаються до трагічної розв’язки: М. , покинута Фаустом, виявляється у в’язниці, де вона чекає страти за вбивство своєї позашлюбної дитини, прижитого від Фауста. Глибоко драматична знаменита сцена побачення М. і Фауста у в’язниці. Фауст, що випробовує болісне каяття у своїй провині, прийшов зі зв’язкою ключів, щоб звільнити М. і відвезти її, їх уже чекають чарівні коні.
Але М. майже втратила розум від горя, вона із працею довідається Фауста. М. відмовляється піти з Фаустом, загибель її неминуча, але голос понад возвещает, що вона “урятована”. Цим сумним прощанням закоханих завершується перша частина трагедії. У другій частині трагедії Олена якоюсь мірою відповідає М. у першій частині; цим підкреслена структурна єдність трагедії.
Знаменна поява М. у фінальній сцені другої частини: серед ангелів і святих, зустрічаючих душу Фауста, є й “одна з розкаюваних, що колись називалася “Гретхен”.