Коли про роман Булгакова говорять як про містичний, то мимоволі пригадую інші Твори, де зустрічаються подібні герої. Ї виявляється, що їх не так вже й багато. Принаймні ще у фольклорі є персоніфікації добра і зла. Значить, цей прийом фантастичності не тільки виправданий, а й зрозумілий. Але Булгаков підносить цей прийом на новий рівень: він виявляє містичність у самому побуті, реальності. Так з квартири № 50 люди почали зникати задовго до появи там Иоланда.
Так що функцію нечистої сили виконувала й сама влада. Тільки от карала вона за непокору.
Здивування викликають, на перший погляд, цілком реальні речі. Коров’єв залишає за столом сам “керуючий костюм”, і той підписує його. Але диво те, що, повернувшись, завідувач філією схвалив усе, що наробив його костюм.
Такий прийом ми зустрічали вже в творах Салтикова-Щедріна.
Фантастичні образи допомагають збагнути, що те, що здається звичним і нормальним, зовсім не є таким. То, виходить, нечиста
Ось правда. Людина буває слабкою й піддається спокусі, а нечиста сила саме і спокушає, а тоді володіє нею. Відомий російський філософ В. Соловйов зазначав, що є неминуче, але необхідне зло, щоб захистити добро, щоб справедливо воздати тим, хто не втромився від порушення законів моралі. Може, тому образи Коров’єва й Бегемота зображені скоріше гумористично, а їхні дії не завжди викликають обурення.
Досить пригадати відвідування ними ресторану Грибоєдова.
І сумно від того, що саме нечистій силі спадає на думку, що безглуздо вважати за письменника того, хто має це посвідчення. Що ми, люди, припускаємося таких жахливих помилок, схвалюємо нерівність, яка на побутовому рівні проявляється у магазині торгсина, в ресторані чи деінде. Сумно тому, що нечиста сила керується не законом-любові й добра.
Цими законами, даними від Бога, маємо керуватися ми. Про це й нагадує Булгаков у романі ” Майстер і Маргарита ” за допомогою фантастичних образів.