Кінець вісімнадцятого століття… Важкі часи настали в Україні по скасуванні Січі. Часи неволі. І саме в цей час І. Котляревський написав “Енеїду”.
Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману – всі розуміли, про що і про кого йдеться. І. Котляревський переніс події в національне оточення і зробив зі своєї поеми енциклопедію життя народу України XVII-XVIII століть.,]”сі дійові особи – від богів до троянців – одягнені в український одяг. Одяг богів відрізняється багатством. Коли Венера іде до
На цих прикладах показаний одяг жінок козацької старшини. Молоді дівчата до одягу додають намисто, стьожки… Еней з троянцями одягнуті в “штани і пару чобіток… “, кожухи, свитки, сорочки й каптан.
А як герої Котляревського п’ють і їдять!
В поемі названо більше ста страв і напоїв, які вживали мешканці України.
З “Енеїди” також дізнаємося
Еней влаштовує обряд поминання свого батька Анхіза. Трохи сказано й про один момент весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів – рушники і “всяка всячина”, що “на сватання давали”.
Мандруючи разом з троянцями, ми бачимо, що вони вміють хвацько “садити третяка”, гайдука. Вони знають багато пісень:
Про Сагайдачного співали,
Либонь співали й про Січ.
Для розваги грали в міска, у памфеля, в візка,.. На святах можна почути українську музику: “грають в кобзи сліпці, бандура бринчить, грає сопілка, санжарівки”.
Не випало з поля зору Котляревського і образотворче містецтво. Царю Латину привезли:
Роботи первійших майстрів.
Царя Гороха пановання,
Партрети всіх богатирів…
Також описується інтер’єр української хати: світлиці, сіни, двір, піч.
Національний колорит посилюють імена героїв та географічні назви. Українські імена змішуються з античними; деякі з них “українізуються”: Еней – Енеєчка; Анхизович, Анхизеню; Лавінія – Лавіса, Лавісонька. Поряд з назвами місцевостей і поселень стародавніх Греції та Риму згадуються й українські.
Отже, для сучасного читача “Енеїда” може стати добрим посібником з народознавства. Автор і хотів, щоб нащадок, читаючи твір, пройнявся тим духом, яким живилися троянці.