Народна кухня України широко представлена у поемі І. Котляревського “Енеїда”. Видно, що автор добре знався на національних стравах. До того ж показати характер і вдачу українців без їх ставлення до народної кухні просто неможливо.
Українці, як відомо, люблять посмакувати і добре знають власну кухню..
Кулінарія в Україні мене теж цікавить, і тому я звернула увагу на те, як Котляревський зробив суто українські страви надбанням Європи. Адже Енея у його мандрах по Середземному морю всі пригощали українськими стравами і обдаровували
Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив,
Горіхів київських смажених,
Полтавських пундиків пряжених
І гусячих п’ять кіп яєць;
Рогатого скота з Лип’янки,
Сивухи відер п’ять з Будянки,
Сто решетилівських овець.
Вся географія Полтавщини – у подарунках середземноморського царя. Крім того, українськими стравами із задоволенням ласували боги на Олімпі і праведники в раю. Так, на обіді у Зевса:
Там лакомини разні їли,
Буханчики пшеничні білі,
Кислиці, ягоди, коржі
І всякі різні витребеньки…
З
До речі, ці страви найчастіше згадуються в “Енеїді”. Тут представники різних національностей із задоволенням їли галушки, вареники, локшину, куліш, кашу, а хліба завжди було не менш ніж “повне решето”. Котляревський згадує у своїй поемі немало страв, які сьогодні вже призабуті.
Це і зубці (зерна обтовченого ячменю, підсмажені), і путря (ячмінна кутя з солодким квасом), і кваша (солодке тісто), і баба-шарпанина (народна страва із пшеничного тіста, риби, конопляної олії, підсмаженої цибулі), і багато інших, які, за словами Котляревського, гості із задоволенням “лигали”, “глитали”, при цьому ще й “замурмотали, як коти”. Що ж до діапазону запропонованих страв, то він просто приголомшливий: від сім’яної макухи, яку із задоволенням їли закохана Дідона та Еней, до кав’яру і крохмалю, “який їдять пани”:
І в кахлях понесли пашкети
І киселю їм до сити;
Гарячую, м’яку буханку,
Зразову до рижків печінку,
Гречаних з часником пампух.
Згаданий у цитаті кисіль належить до архаїчних страв. Традиційно кисіль готували із добре підсушеного чи подрібненого вівса. Пізніше використовувалися для цього інші види борошна (пшеничне, житнє, горохове, картопляне). Не забув автор “Енеїди” і про культуру харчування українців:
Тут їли різнії потрави,
І все з полив’яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок.
Я вважаю, що таке розмаїття кулінарних шедеврів свідчить про здоров’я і міць української нації. З іншого боку, якщо мені доручили б відшукати в українській кухні унікальні страви, які можна запатентувати у світі, я б далеко не ходила – для початку відкрила б безсмертну “Енеїду” Івана Котляревського.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)