9 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Кінець вісімнадцятого століття… Важкі часи настали в Україні після скасування Січі. Часи неволі. І саме в цей час І. Котляревський написав “Енеїду”.
Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману – усі розуміли, про що й про кого йдеться. І. Котляревський переніс події давньої історії на національне тло й створив справжню енциклопедію життя народу України кінця XVIII – початку XIX століть.
Усі дійові особи – від богів до троянців – одягнені
Молоді дівчата до вбрання додають намисто, стьожки… Еней із троянцями одягнуті в “штани і пару чобіток…”, кожухи, свитки, сорочки й каптан.
А як герої Котляревського п’ють і їдять! У поемі
З “Енеїди” також дізнаємося про деякі звичаї та обряди. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. Під час зустрічі герої навіть незнайомим “віддають поклон”. Еней влаштовує обряд поминання свого батька Анхіза.
Трохи сказано й про один момент весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів – рушники і “всяка всячина”, що “на сватання давали”.
Мандруючи разом із троянцями, ми бачимо, що вони вміють хвацько “садити третяка”, танцювати гайдука. Вони знають багато пісень:
Про Сагайдачного співали,
Либонь співали і про Січ.
Для розваги грали в памфеля, у візка… На святах можна почути українську музику: “грають в кобзи сліпці, бандура бринчить, грає сопілка, санжарівки”.
Не випало з поля зору Котляревського й образотворче мистецтво. Царю Латину привезли:
Роботи первійших майстрів.
Царя Гороха пановання,
Портрети всіх богатирів…
Також описується інтер’єр української хати: світлиці, сіни, двір, піч.
Національний колорит посилюють імена героїв та географічні назви. Українські імена змішуються з античними; деякі з них “українізуються”: Еней – Енеєчка, Анхізович, Анхізеню; Лавінія – Лавіса, Лавісонька. Поряд з назвами місцевостей і поселень Стародавньої Греції та Риму згадуються й українські.
Отже, для сучасного читача “Енеїда” може стати добрим посібником із народознавства. Автор і хотів, щоб нащадок, читаючи твір, пройнявся тим духом, яким жили українці в ті часи.