“Земля – наша мати, всіх годує”, – каже українське прислів’я. Мені здається, що в ньому розкрито ставлення українського народ)’ не тільки до землі, а й до всього довкілля. Щиро шануючи все Це, наш народ ніби доводив свою невід’ємність від природи, залежність від неї.
Минають століття. Життя суспільства не стоїть на місці, розвивається, вдосконалюється. Але це вдосконалення чомусь інколи йде лише на користь людині, завдаючи невиправної шкоди природі.
Виходить, утворюється замкнене коло: людина залежить від природи, але,
Тому так гостро нині постала проблема екологічного захисту. Люди намагаються перебудувати свої взаємини з природою, бо екологічна криза охопила майже увесь світ. Діють програми з економічного використання природних ресурсів, контролюється ступінь забруднення біосфери відходами виробництва, проводяться оздоровчо-гігієнічні заходи, поглиблюється наукова і виховна робота з екології.
Кожен має розуміти, що він – частка великої сім’ї, яка, потрапивши у біду, намагається вижити і продовжитись у майбутніх поколіннях. Тому так важливо плекати в серці любов
Ми ще навчаємося в школі. Та вже сьогодні можемо багато чого зробити! І починати треба із захисту дерева біля рідного будинку, птахів. Здається, це просто: не забруднювати річку або ставок, не засмічувати землю, по якій ходиш.
Але це “просто” є своєрідним тестом на людяність, на твоє право називатися частиною природи.
Україна, як ніколи, нині потребує дбайливого ставлення і захисту. Її життя в останні роки значною мірою розвивалося під знаком Чорнобильської катастрофи 1986 року, яка стала національною трагедією. Чорнобильська АЕС, яку називали “сонцем Полісся”, оспівували в віршах, у яку вірили, раптом вибухнула.
Та я вірю, що українці, які завжди славилися своєю працездатністю, дбайливістю і любов’ю до природи, зможуть запобігти подальшому руйнуванню найсвятішого – рідної землі. Треба тільки серцем пам’ятати, що ми – одна славна родина. 1 земля у нас, як і мати, – на всіх одна!