Над вимислом слізьми обіллюся… А. С. Пушкін Відомо, що в героях літературних творів завжди присутні деякі риси характеру самих письменників. У вуста інших героїв письменники вкладають свої наболілі думки.
Але особистість письменника залишається схованої для стороннього погляду. Тому можна тільки догадуватися про ті або інші властивості характеру письменника по вчинках його героя
Ідучи цим шляхом, біографи письменників іноді відкривають зовсім дивні й дивні риси, учинки й настрої цих творчих особистостей. Хочу порассуждать на
Але була зима й свіжий кріп він не дістав”. Далі вона приводить у приклад його буйне поводження в ресторанах, з киданням пляшок на підлогу й матом і т. д. Спробую виявити ці риси характеру в героях його знаменитої повісті “Двобій”. Повість починається сценою вечірніх занять по вивченню уставу гарнізонної служби.
Відразу ж виникають негативні емоції: полковник Шульгович у брутальних словах улаштовує рознос командирові роти Сливі всього лише за те, що солдат-татарин не зміг відповісти на його питання. Далі яскраво описуються знущання над солдатом Хлебниковым, якого доводять до того, що він готовий лягти на рейки й разом покінчити зі своїми стражданнями
З’являється ще один герой, носій страшної негативної енергії, – це дружина бездарного капітана Шурочка Миколаєва. Зовні вона гарна, розумна, але за блискучою зовнішністю ховається жорстока, розважлива хижачка. Поставивши перед собою ціль будь-що-будь пробитися у вище суспільство, вона не гидує ніякими засобами, щоб досягти бажаного. Її не зупиняє навіть життя людини, глибоко й ніжно відданого їй.
В ім’я амбіцій вона готова на все. Отже, якщо взяти до уваги висловлення Лохвицкой про випадки жорстокості й брутальності, можна припустити, що особистий досвід допоміг Куприну так мальовничо зобразити негативні риси характеру своїх героїв. Тим більше що автор-чоловік цілком може передавати свої певні якості через жіночий образ, як, наприклад, Пушкін передав свої деякі людські якості своїй героїні Тетяні Ларіній
Я вважаю, що Куприн не був добрягою й простаком. Про це свідчить всю його творчість. Але коли вже робити такі припущення, треба відзначити і його позитивні якості. Сучасники говорили про нього, що він не був заздрий, у ньому було багато шляхетності
Куприн радувався чужому літературному успіху. Його поважали найглибші особистості того часу. Л. Толстой, наприклад, писав про нього: “Цей офіцер добре пише”.
Шляхетні якості Куприна без праці розглянув я в образі підпоручика Ромашова. Цей герой повести “Двобій” проявляє себе як чиста й добра людина. Він стає жертвою порочних людей
Особливу симпатію читачів цей образ викликає ще й тому, що загибель наступила саме в той момент, коли він був готовий порвати з минулим і круто змінити свою долю. Таким чином, автор підкреслює думку про те, що чесна людина завжди залишається переможцем у духовному плані. Автор, що наділяє свого головного героя такими шляхетними якостями, не може сам не знати їм теперішню ціну. Мені здається, приводом для багатьох непривабливих слухів про Куприне послужила доля цього людини
Він мріяв бути морським вовком, мандрівником, а доля зробила його піхотним офіцером. Він мріяв бути в оточенні людей, схожих на романтичних героїв творів Джека Лондона, а був оточений салонною публікою. Але однаково, мені здається, ця людина реалізувала у своїй творчості те, що йому недодала доля. Таким Олександр Іванович Куприн назавжди залишиться в нашій уяві: грубими й ніжним, фантазерами й мрійником, гарним письменником
(1 votes, average: 5.00 out of 5)