Думка – досить поширений в українській і деяких інших слов’янських літературах жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту. Термін “думка” (як зменшувальний від “дума”, про яку див. підрозділ “Ліро-епос та інші міжродові та суміжні утворення”) спершу з’явився у XVIII столітті в Польщі для позначення ліро-епічних творів баладного типу (перші автори “думок” – придворні польські поети-музиканти, зокрема Г. Відорт, який написав думку під назвою “Пісня Ревухи”). Згодом, у першій половині
Залеський, А. Бєловський) та українські поети почали називати думками елегії на теми сільського життя. В українській поезії жанр започаткував А. Метлинський (збірка 1839 року “Думки і пісні та ще дещо”). Зустрічається він також у творчості О. Афанасьєва-Чужбинського (“Як ранок осипле квіточки росою”), М. Петренка (“Дивлюсь я на небо”), Т. Шевченка (“Нащо мені чорні брови”, “Тяжко-важко в світі жити”).
У білоруській літературі цей жанр представлений у творчості Ф. Богушевича, Я. Купали, Я. Коласа, М. Танка
(1 votes, average: 5.00 out of 5)