Тече вода в синє море. Та не витікає; Щука козак свою долю, А долі немає.
Пішов козак світ за очі; Грає синє море. Грає серце козацькеє, А думка говорить: “Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?
На чужині не ті люде, – Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати. Ні поговорити”. Сидить козак на тім боці, – Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться, – Спіткалося горе.
А журавлі летять собі Додому ключами. Плаче козак – шляхи биті Заросли тернами.
Коментар Т. Шевченко часто називав свої вірші “думками”. Багато думок у по-гімн, особливо сумних. Він самотній, нерідко закинутий долею далеко від рідної землі. То й добре розуміє почуття козака, що шукає своєї долі по і птах і не знаходить її. Покинув рідних, кохану, а все даремно – чужі люди навкруги, ні з ким поговорити, душу заспокоїти.
Та й дуже часто немає вже повороту додому – “шляхи биті заросли тернами”. Недаремно кажуть, що “у чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)