“І все-таки до тебе думка лине” – Леся Українка (1871-1913)

Підручник Українська література 10 клас

ХХ Століття

“І все-таки до тебе думка лине”

Вірш “І все-таки до тебе думка лине” (1895) є частиною “Невільничих пісень” – циклу, що продемонстрував нову енергійну дикцію української поезії межі століть. За жанром це – медитація, в якій автор осмислює недолю свого “занапащеного, нещасного краю”, під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльози. Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак його значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня

ладна “ридати” над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак “соромиться” сліз, що ллються від безсилля. Найекспресивнішою є третя строфа вірша: риторична констатація сумного становища (“О, сліз таких вже вилито чимало”) емоційно увиразнюється блискучою гіперболою (“Країна ціла може в них втопитись”), “злам” ритму у третьому рядку (п’ятистопний ямб міняється тристопним) провіщає категоричну зміну настрою (“Доволі вже їм литись”) і заклик до дії за визволення рідного краю, поданий у риторичній формі: “Що сльози там, де навіть крові мало!”.

Яскравий взірець громадянської лірики Лесі Українки, вірш “І все-таки до тебе думка лине” демонструє “твердий і мужній тон” (Микола Зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“І все-таки до тебе думка лине” – Леся Українка (1871-1913)