Поезія Богдана-Ігоря Антонича – явище просто-таки унікальне і мало не єдине в своєму роді. Все це тому, що ця людина сама по собі була дивовижним мислителем і романтиком, який був шалено закоханий у природу і все живе оточуюче. При прочитанні творів цього автора дійсно складається враження про існування найвеличнішого дивосвіту – нашої природи.
Перш за все, варто відзначити, що цей поет як ніхто інший був провісником, і те, що відбувається з людством сьогодні, є логічним наслідком тих тем і проблем, від яких він застерігав все людство
Ідея про цілісність природи і людини була показана Богданом-Ігорем Антоничем в збірці віршів під назвою “Зелене Євангеліє”. Вже по самій назві цієї збірки можна зробити висновок, що природа була для автора нічим іншим, як проявом Бога. Автор вважав, що не тільки насамперед у людині, а й у природі втілюється
У творах цієї збірки автор закликає читачів цінувати українську землю та різні природні явища. Особливо це стосується двох стихій, які в усі часи так сильно поважалися нашими предками, а саме сонце і вода. Сильне враження своїми описами справляє і поетичний твір під назвою “Дороги”, який був написаний автором в 1933 році.
У ньому автор детально описує дорогу життя людини і все те, з чим людина на ній стикається, а саме – великі складнощі, які, втім, повною мірою нівелюються усіма тими красотами, якими обдаровує людину природа. Моральна складова цієї поеми включає думка про те, що в будь-яких обставинах і будь-якому соціальному оточенні, щоб залишатися гідною людиною, кожен повинен демонструвати любов і безрозмірну повагу до прекрасної української природи.
Творчість Богдана-Ігоря Антонича дійсно можна називати дивосвітом. Вона переповнена дивовижними описами природи, які справляють приголомшливе враження на кожного читача. Також завдяки творчості автора кожен може познайомитися і з ним особисто і побачити в ньому чудову і красиву душею людину.
Знайомство це може викликати нестримне бажання любити природу і віддавати їй свої найкращі часи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)