“Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл шукати взором днища світу”, – сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Творчість Антонича – цілісний, складний і цікавий світ інтелектуала котрий за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя. У збірці “Велика гармонія” панує послідовна релігійність, яка проявляється
Твори цієї збірки пронизані пантеїстичним світосприйняттям: Отак під небом неосяжним і безмежним Ростуть і родяться звірята, люди і рослини (…) Росте Антонич, і росте трава, І зеленіють кучеряві вільхи Ми зустрічаємо романтично-ідеалістичне трактування природи, навіть поклоніння
У геральдиці – відвагу й мужність. Наостанку, “Книга Лева” – назва Євангелія апостола Марка. Головний мотив збірки “Зелена Євангелія” – містика, де слово функціонує як магічне заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує циклічність світової історії й природи, які виступають тут цілком релігійними процесами.
Нарешті, в останній збірці “Ротації” панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису – кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних геометричних форм. Як бачимо, Б.-І Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй міфотворчості Перлина світової літератури – головний елемент його релігійних пошуків.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)