Художній дивосвіт Катерини Білокур

Багата українська земля на славних жінок. Невмирущу та божественну енергію несуть справжні Берегині. Серед них ім’я народної художниці Катерини Білокур. Чарівна природа рідного села Богданівки, що на Київщині, розмай дерев, квітів, зеленого руна трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв. Захоплює нас одержимість цієї жінки.

Вона самотужки осягає таємниці техніки живопису. Милуючись кожною квіточкою, листочком, травиночкою, гілкою і стовбуром дерева, кольоровою гамою сутінків і світань, художниця у природи навчається поєднувати

кольори і їх відтінки.

Найбільше захоплювали Катерину Білокур квіти. Вони вабили її у квітнику, на городі біля хати, у полі, на луках, за тином вздовж вулиць Богданівки. Дивовижною силою своєї фантазії народна майстриня зуміла передати на полотні незвичайну красу, розмаїття квітів рідної землі.

Вона до безтями любила рідну природу і намагалася перенести цю красу на полотно, відтворивши найтонші її нюанси.

Катерина Білокур неперевершено точно малює квіти. Придивіться до “Півоній”, вони як живі, видно кожну жилочку, ніби відчуваєш аромат. Погляд зачаровує, притягує синій безмір картини “Жоржини”.

Заворожує

нас картина “Квіти за тином”. Яких тільки квітів тут немає! І скільки їх? Не перелічити! Але всі вони з нашої землі, кожну з них впізнаєш, бо мальва чи півонія, тюльпани чи троянди квітли і під вікном нашого дитинства.

На полотні Катерини Білокур кручені паничі обплітають тин, мальви та жоржини – далі до вулиці.

Відчувається вроджене відчуття гармонії. Не можна відвести погляду від картини “Квіти в тумані”. Кольори пастельні, приглушені, за блакитним серпанком видніється тин, горщик на кілочку, хвилює й золотаве коло соняшника.

Ось перед нами натюрморт “Снідання”. Глечик, українська паляниця на обрусі, бараболя в полив’яній мисці. Художницею виписані кожна крупиночка, кожна рисочка огірків і редиски.

З якою любов’ю злаштований цей сніданок.

Талант Катерини Білокур… Пречудові творіння народної художниці співзвучні мелодіям українських народних пісень.

Українські поети, письменники зверталися до образу Катерини Білокур. Але змалювати образ видатного митця в усій його повноті надзвичайно складно. Однак поетесі Ірині Жиленко в поетичній оповіді “Цар-Колос” пощастило створити живий колоритний образ великої художниці й прекрасної людини, яка все своє життя присвятила служінню мистецтву й рідному народові.

Яким же постає образ народної художниці у романі відомого письменника Володимира Яворівського “Автопортрет з уяви”?

В основу сюжету покладено сімейний конфлікт між Катериною та її батьками, що тривав майже до смерті батьків. Розгортаючи цей сюжет, автор створює драматичні картини життя своєї героїні, багато в чому трагічні, але осяяні здебільшого великим оптимізмом, вірою в здійсненність її мрій.

Зображуючи чисту, незайману душу своєї героїні, її високі моральні принципи, якими вона керувалася у житті і творчості, автор доводить, що малювання для неї було виявом пристрасної любові до рідної землі, на якій вона зросла, до людей праці, бо могла вона, як пише автор, годинами вдивлятися в квітку й віднаходити в ній дивовижні форми, безліч кольорів, бачити кожну жилочку на пелюстці. Природа постає у романі, як живе втілення її душі, надихаючою і звеличуючою силою.

Відкрити для себе дивовижний світ творчості Катерини Білокур непросто, бо бездонно глибока і красива душа цієї жінки-українки. Квітка її таланту виросла на грунті України, здобреному багатьма поколіннями талановитих предків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Художній дивосвіт Катерини Білокур