ДІД І ОНУК
Німецька народна казка
Був собі дід, такий старий, що вже й недобачав, і недочував, і ледь на ногах стояв. А руки в нього так трусилися, що він насилу тримав ложку, як сідав до столу їсти. Бувало, що й на стіл трохи юшки розхлюпає, і по бороді потече.
Дуже це муляло очі синові та невістці, і нарешті вони почали садовити діда не до столу, а в закутку біля печі, і їжу йому давали в глиняній мисочці, та ще й ніколи повну не насипали. Дід сумно дивився з закутка на стіл, біля якого вони їли, і в очах у нього стояли сльози. Одного разу дід
Тоді син з невісткою поїхали на ярмарок і купили за безцінь дерев’яну мисочку. Відтепер старий їв з неї. Якось сидять вони всі в хаті, а чотирирічний онук складає долі якісь дощечки докупи. – Що це ти робиш? – спитав батько. – Коритце, – відповів хлопчик. – Ви з мамою будете їсти з нього, як я виросту.
Чоловік з жінкою глянули одне на одного, заплакали й відразу ж забрали діда до столу. Відтоді старий їв разом з усіма, і син з невісткою нічого не казали йому, навіть як він трохи й розхлюпував юшку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)