” Я (Романтика) ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої, проблематика та інші питання розкриті в цій статті.
Паспорт твору: Рід літератури: епос. Жанр: психологічна новела (деякі літературознавці стверджують, що оповідання є імпресіоністичним, тому що автор акцентує увагу на мінливості відчуттів і вражень, застосовує різноманітні зорові й слухові образи. Особливістю цієї новели є синтез ілюзії та дійсності.
Нерідко читачу буває надзвичайно тяжко розрізнити, чи описувані події й відчуття реальні, чи це тільки
Герої: “Я” – “главковерх чорного трибуналу комуни”, доктор Тагабат,
Композиційно-стильові особливості:
Композиційні особливості:
- заспів (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері із сином напередодні грози); три частини – три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя, протягом яких читач спостерігає зміну в ставленні героя до вбивства.
Микола Хвильовий використовує у творі композиційні рамки: 3 далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. – … Я зупинився серед мертвого степу: – там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни.
На думку М. Поповича, персонажі твору – “усе це різні кінці душі” того самого “Я”, які символізують різні грані свідомості головного героя.
Найважливіші стильові ознаки:
- розповідь від першої особи (“Я”); драматизм; лаконізм; виразні художні деталі; глибокий психологізм; відмова від традиційного описового реалізму; часові зміщення; символічність образів, деталей, наприклад безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник – пересторога, що життя – коротке. Конфлікт – внутрішньопсихологічний. Центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом: “я – чекіст, але і людина”. Ідея служіння абстрактним ідеалам “революції” стає джерелом мук і страждань “Я”. Опозиція “я – чекіст, але і людина” (протистояння насильства та загальногуманістичних цінностей) вирішується тим, що головний герой фактично знищує в собі людське, гуманне. Коріння “синдрому революції” і полягає в тому, що “мета виправдовує засоби”.
Фанатична захопленість ідеєю і є причиною тієї кривавої драми, що розігрується перед очима читача. “Я (Романтика)” має специфічну присвяту: “Цвітові яблуні”, – новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі “Я”, роздвоїлась (у ній відбувається боротьба між людиною, що страждає від втрати дитини, та художником, який намагається зафіксувати всі деталі смерті, щоб у майбутньому використати для творчості). У Миколи Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом.
Проблематика:
- збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини; розбіжності між мрією і дійсністю; мети і засобів її досягнення; колізії між гуманізмом і фанатизмом; роздвоєння особистості.
Вислови відомих людей про М. Хвильового:
– “Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до інших і до себе, хворобливо вразливий і гордий, недоторканний і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерний характерник, залюблений у слово і форму мрійник” (В.
Коряк).
– “Шукання Хвильового почались там, де урвалися шукання Коцюбинського” (М. Рильський).
– “Микола Хвильовий, крім того, що він поет – як слід тому бути – з повним розумінням науки поетики, ще й іде своїм шляхом, яким до нього не йшов ніхто ні в російській, ні в українській літературі, – це справжній і оригінальний майстер” (М. Йогансен).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)