Росія. Для одних це порожній звук, для інших – величезна, неосяжна країна, називана Батьківщиною, а для мене це навіть щось більше, ніж місце, де я народився й виріс. На мій погляд, ніде у світі немає країни з такою багатою культурою, історією, повної кривавих воєн, людьми, завжди готовими допомогти, зрозуміти й розділити твоє горе, підтримати у важкий момент і дати корисну пораду.
Я зрозумів все це, відвідавши стародавні росіяни міста, розташовані на берегах Волги й Оки. Для мене все було новим і дивним
Невеликий двопалубний теплоходик
Наступає ніч. Поступово життя на теплоході затихає. А ранком, вийшовши на палубу, я був уражений змінами, що происшли за ніч. Берега зникли, і, куди не кинь погляд, усюди була вода, незвичайно чиста, ледве колеблемая ранковим свіжим вітерцем
Волга – велика російська ріка. Моє перше знайомство з нею відбулося в Угличу, Це маленьке містечко, якім можна обійти за два-третя година й одержати величезне задоволення від огляду надзвичайно гарних стародавніх російських будівель. На жаль, я не можу передати всю красу Углича на папері, тому що, як говориться, краще один раз побачити, чим сто разів почути
…Лунає гудок. Пароплав повільно відходить від пристані, даруючи можливість прощальним поглядом оглянути Углич, і подорож триває. Ми відвідуємо Ярославль, Кострому, Нижній Новгород.
Особливо мені б хотілося сказати про останнє місто. Нижній Новгород перебуває в межиріччя Оки й Волги, на перетинанні торговельних шляхів, тому як у минулому, так і зараз він грає дуже важливу роль у житті країни. Головна визначна пам’ятка міста – Кремль.
Він розташований на високому пагорбі й займає дуже вигідне стратегічне положення. Незвичайний по своїй красі вид відкривається зі стін Кремля: через тонкий серпанок ми бачимо маленькі, ледве більше сірникової коробки, кораблики, що перевозять вантажі й людей, річковий порт і звичайно ж Чка-Ловскую сходи, що спускаються чи ледве не до самої води
Але поплили далі. Ми прощаємося зі спокійною Волгою й пливемо по Оці, плин якої помітно швидше. Муром, Касимов, Рязань, подібно Угличеві, зустрічають нас блиском золочених куполів.
Я вражений красою й величчям будинків, кожне з яких по-своєму прекрасно, а на тлі російської природи вражає своєю незвичайністю й неповторністю. На мене, міського жителя, що звик до однотипним, схожим один на одного будинкам-близнюкам, все це робить величезне враження, що не було б таким сильним, не подорожуй я по воді. Тому що, як мені здається, тільки з борта теплохода можна бачити всю красу російської природи й стародавніх міст, які з’являються перед тобою як на долоні, у світлі променів висхідного сонця, блискаючи й переливаючись золоченими куполами церківок, храмів і соборів, подібно жмені дорогоцінних каменів
До Москви залишається зовсім небагато, коли починається дощ, літній теплий дощ. Уявіть собі таку картину: сліпуче світить сонце, іде дощ, запекло борючись із плином ріки, пливе теплохід, на одному березі зеленою стіною коштує ліс, а на іншому – маленьке сільце із блискучими на сонце вікнами
Москва. Південний річковий порт. Дев’ять днів пролетіли, як один. Я стою на пристані й прощаюся з “Олександром Шемагиным”.
Скільки приємних мінут я провів на твоїх палубах, скільки гарного й незабутнього я бачив з них! Хоча моя подорож і окончилось, воно назавжди залишиться із мною, у моєму серці!
(2 votes, average: 2.50 out of 5)