…я так люблю
Тетяну милу мою!..
За те… що в милій простоті
Вона не відає обману
И вірить вибраній мрії.
За те… що любить без мистецтва,
Слухняна влеченью почуття,
Що так довірливо вона,
Що від небес обдарована
Уявою заколотним,
Розумом і волею живий,
И норовливою головою,
И серцем полум’яним і ніжним.
А. С. Пушкін “Євгеній Онєгін”
Пушкін… З його ім’ям ми вперше зустрічаємося в раннім дитинстві. У моєї подушки сидить мама й тихо шепотить: “У Лукомор’я дуб зелений…”
Казки Пушкіна… Моє дитинство… “…Якщо Пушкін приходить до нас із дитинства, ми по – сьогоденню приходимо до нього лише з роками” (А. Твардовский).
А роки йдуть. У якому б
Віці не звернувся до Творчості Пушкіна, завжди знайдеш у ньому відповіді на хвилюючі
Тебе питання, приклад для наслідування.
И от – новий Пушкін. Пушкіна – патріот, Пушкін, що призиває нас до подвигу в ім’я Батьківщини.
Поки свободою горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, Вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви.
Юність
Зачитуєшся романом “Євгеній Онєгін”, у якому на порозі дорослішання, нового, невідомого життя знаходиш співзвуччя своїм почуттям і переживанням.
У романі мене особливо залучає Тетяна, значущість і глибина її щиросердечного миру, краса й поетичність її душі, щирість і чистота. Це одна із кращих героїнь у російській літературі, у якій А. С. Пушкін “поетично відтворив російську жінку…”
Поет безмірно любить Тетяну, що
…у сім’ї своєї рідний
Здавалася дівчинкою чужої.
Їй властиві мрійність, замкнутість, прагнення до самоти. Своїм моральним виглядом, духовними інтересами вона відрізнялася від її людей, що оточували.
Любов поета проявляється вже в тім, що він дає своїй героїні народне ім’я, тим самим
Підкреслюючи її близькість до народу, до звичаїв і “преданьям простонародної старовини”,
Національний лад її понять і почуттів, які виховані навколишньою природою,
Сільським життям. “Тетяна – російська душою”. Всі просте, російське, народне по-справжньому дорого їй. У цьому Тетяна близька героїні балади Жуковського “Світлана”. З великою теплотою показує Пушкін добре відношення Тетяни до кріпаків, до няньки,
Яку вона щиро любить. Поет визнавався, що в няньці Тетяни він зобразив Орисю Родіонівну. Це чудовий факт. Тільки з Тетяною Пушкін міг представити
Добру свою няньку. Це зайвий раз підтверджує те, що поет дуже любить “Тетяну милу”. Ніжно й тонко, із глибоким проникненням у таємниці дівоцької душі розповідає Пушкін про пробудження почуття любові в Тетяні, її надіях і мріяннях.
Вона одна з тих цільних поетичних натур, які можуть любити тільки один раз.
Давно серцеве томленье
Тіснило їй младую груди;
Душу чекала… кого-небудь.
Тетяна не могла полюбити нікого з її молодих людей, що оточували. Але Онєгін відразу ж був замічений і виділений нею:
Ти ледве ввійшов, я вмить довідалася,
Вся обімліла, запалала
И в думках мовила: от він!
Пушкін співчуває любові Тетяни, переживає разом з нею.
Тетяна, мила Тетяна!
З тобою тепер я сльози ллю…
Її любов до Онєгіна – чисте, глибоке почуття.
Тетяна любить не жартуючи.
И віддається безумовно
Любові, як миле дитя.
Тільки Тетяна могла першої зізнатися Онєгіну в любові. Потрібно було дуже сильно полюбити, щоб зважитися написати йому. Які щиросердечні борошна пережило вона, перш ніж послала лист Євгенію!
Цей лист перейнятий “розумом і волею живий”, “і серцем полум’яним і ніжним”.
Я к вам пишу – чого ж боле?
Що я можу ще сказати?
Багато дівчин повторювали про себе ці рядки. Безмовна любов. Через неї, напевно,
Пройшли все.
Не кожна дівчина й у наш час зважиться першої зізнатися в любові. А яке було Тетяні? Зізнатися й почути слова, що відкидають її любов, що віднімають надію на взаємність і щастя.
Любов стала для Тетяни “найбільшим нещастям життя”, тому що всі кращі пориви своєї душі вона з’єднала із цією любов’ю. Як переживає за
Тетяну Пушкін, бачачи, що
Любові божевільні страданья
Не перестали хвилювати
Младой душі…
Як співчуває їй поет!
И мерхне милої Тани младость…
На жаль, Тетяна в’яне,
Блідне, гасне й мовчить!
Дуель Онєгіна й Ленского, смерть Ленского, від’їзд Онєгіна… Тетяна одна.
И в самітності жорстокому
Сильніше пристрасть її горить,
И про Онєгіна далекому
Їй серце голосніше говорить.
Ми бачимо, як дорого Пушкіну бажання Тетяни відвідати будинок Онєгіна, завдяки якому вона зрозуміла, що “є для людини інтереси, є страждання й уболівай, крім інтересу страждань і вболівай любові”. Але це розуміння нічого не змінило. Для Тетяни любов до Онєгіна – найбільша коштовність, тому що Євгеній духовно близький їй.
Тетяні важко, і у важке для неї час поет не залишає її ні на мінуту: він разом з
Ларіними їде в Москву, разом з Тетяною він у Москві.
Пушкін тривожиться за долю Тетяни (“Не замечаема ніким…”), радується за неї (“…з
Победою поздоровимо Тетяну милу мою”). Поет пишається Тетяною, що, ставши
…неприступною богинею
Розкішної царственої Неви, не змінила собі, залишилася вірна своїм життєвим принципам. Глибина почуття, прагнення до ідеалу, моральна чистота, цілісність
Натури, шляхетна простота характеру, вірність боргу – все це залучає в
Тетяні. Тому автор не приховує своїх симпатій до неї.
Простите мені: я так люблю
Тетяну милу мою!
И неможливо не полюбити Тетяну! Це пленительнейший образ нашої літератури,
Який починає собою галерею прекрасних характерів російських жінок, що шукають
Глибокого змісту в житті, морально бездоганних, вражаючих нас глибиною й
Цілісністю натури, здатністю віддано любити й глибоко почувати. Такі Ольга
Іллінська з роману Гончарова “Обломів”, “тургеневские дівчини”, що бачать зміст
Життя в служінні людям, правді, – воістину “святі”, дружини декабристів з поеми
Некрасова “Російські жінки”, Наташа Ростова.
Для Пушкіна Тетяна – ідеал російської жінки (“мій вірний ідеал”). Стає вона “милим ідеалом” і для кожного, хто прочитав роман, як стала ідеалом жінки для Петра Ілліча Чайковського, що виразило поетичну натуру Тетяни в музиці. Стала вона ідеалом і для мене.
Мені сімнадцять років, і так хочеться бути схожої на Тетяну серйозним відношенням до життя й людей, глибоким почуттям відповідальності, величезною моральною силою.
Спасибі Пушкіну за Тетяну, його “милий ідеал”, над яким не владне час. Це вічний образ, тому що вічно будуть цінуватися в жінці цнотлива чистота, щирість і глибина почуттів, готовність до самопожертви, високе щиросердечне
Шляхетність.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)