“Дуже сумнівно, щоб вибраний нами герой сподобався читачам… Ні, пора, нарешті, припрягти й негідника. Отже, припряжемо негідника”. Так характеризував Гоголь свого героя.
Так повно, чи дійсно Чичиков негідник? Що поганого в тім, що людина все життя хотів розбагатіти? Але ні, не помиляється мудрий знавець людських сердець, великий сатирик. Не чесним шляхом хотів розбагатіти Павло Іванович, не шляхом збагачення батьківщини й збільшення його промисловості, як Костан – жогло, а шляхом обману, хитрості й підступництва. Подивимося ж пристальнее
От він сидить у бричці! “Не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старо, однак ж, і не так щоб занадто молодий”.
Зовнішність його говорить про вміння пристосовуватися до самих різних обставин
Все життя Павло Іванович Чичиков збирав гроші. Почалося це з дитинства. Він одержав гарний завіт від батька. “Дивися ж, Павлусь, – сказав той йому, відправляючи в училище, – не дури й не повесничай, а найбільше догоджай учителям і начальникам… водися з тими, які побогаче, щоб при нагоді могли бути корисними.
Не пригощай і не
Можна сказати, що життя Чичикова була виконанням цього завіту. Тому й говоримо ми, що він “лицар копійки”. Адже їй він залишився вірним до кінця
Вийшовши з училища й зрадивши свого вчителя, Чичиков починає більше важкі справи. Він довго доглядає за некрасивою дочкою свого начальника, робить вигляд, що збирається на ній женитися. Але коли обрадуваний батько допомагає мнимому зятеві стати дрібним начальником, Чичиков спритно обманює його.
Павло Іванович швидко йде в гору. От він уже в комісії, що збирається будувати державний будинок. Але члени цієї комісії займаються лише злодійством.
Не дрімає й Чичиков. Однак злодіїв накривають. Однаково наш герой не здається. Він стає митником, спритно викриває контрабандистів. А потім нова афера. І вона не вдалася.
Залишилося в нашого лицаря тисяч 10 – 20 так дещо з колишньої розкоші. Але він упертий: “Плачемо горю не пособить, потрібно справа робити”.
И починає нове геніальне по своїй простоті й можливості нажитися за державний рахунок справа. Він скуповує мертвих селян, які ще значаться по переписі живими, щоб закласти їх в Опікунську раду. Його прагнення до збагачення робить із нього досвідченого психолога.
Всі (навіть Собакевич) озиваються про нього найкращим образом. Він багатоликий у відносинах з людьми, підбудовується під інтереси й характер тих, хто йому потрібний. Сама зовнішність, охайний гарний одяг, гарні манери – все говорить об його невловності
Чичиков любить всі принадності життя, мріє женитися на симпатичної “бабешке”, взяти придане тисяч 100 – 200, зажити на широку ногу. Але заради досягнення мети може довго відмовляти собі багато в чому. Він не Плюшкин і не Скупий лицар, що радується своєму багатству.
Гроші потрібні йому, щоб стати паном життя, щоб з їхньою допомогою “усе прошибити”. Гоголь сатирично бичує свого героя – “негідника”, представника тих хижаків, яких чимало з’явилося в 30 – е роки минулого століття. Патріархальна Росія вже йшла в минуле, а на арену стали виходити подібні підприємці – набувачі.
Це відзначив В. Г. Бєлінський, що сказав, що “Чичиков як набувач не менше, якщо не більше Печорина, – герой наше – го часу.” Багато чичикових і в нашому житті!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)