АНАЛІЗ ЕПІЗОДУ “ЧИЧИКОВ У СОБАКЕВИЧА” Кулак! Кулак! Так ще й бестія в додачі Н. В. Гоголь Поема ” Мертві душі ” виявила миру теперішню галерею незабутніх російських характерів. Микола Васильович Гоголь постарався дати об’єктивну оцінку кріпосницької Русі, її лихам і сумам
Автор одним з перших російських письменників зрозумів разючу силу сміху. Піднявшись до сатири, він викривав пороки поміщицько-кріпосницького ладу Русі, бачачи в ньому основне зло, стінами,- будинок начебто тих, як у нас будують для військових ftJl1 тт ^ селищ
Сільські хати мужиків ож зрубані були напрочуд…
Усе було пригнано щільно і як треба. Навіть колодязь був оброблений у такий міцний дуб, який іде тільки на млини так на кораблі”. Собакевич не піклується про красу, від її мало користі, але все в будинку стійко й ваговито. Кожна річ незграбна, громіздка і як би повідомляє: “И я теж Собакевич!” Хазяїн навряд чи читає книги й займається якою-небудь творчістю, ніде не знайти й сліду
Стіни кімнат прикрашають картини, від яких присутніх кидає в тремтіння. У будинку все обстоятельно й розмірено. Вчасно подають рясний обід, за яким Михайло Семенович (навіть ім’я його ведмеже) поглинає величезну кількість їжі.
Він “патріот шлунка”. Для нього трапеза – священний ритуал, один з видів приємного времяпрепровождения.
Собакевич у розмові із Чичиковым виявляє незвичайну озлобленість до навколишнім. Всі, на його думку, погані, шахраї, шахраї: “За копійку вб’ють”. Губернатор і віце-губернатор – “Це Гога й Магога!
” Чичиков і отут намагається пристосуватися до поводження й розмови хазяїна, намацує точки дотику з ним. Не Встигши почати розмову про покупку мертвих душ, Чичиков збентежений напором Собакевича, готового продати “по сту рублів”. Його жадібність непомірна, він забуває, що Мова йде про Померлих селян, і розхвалює їх, як баришник, що-ъ1 набавити ціну.
Але з його вуст звучить гімн працівникам: – от, наприклад, каретник Михєєв!
Адже більше ніяких эки-аей і не робив, як тільки ресорні. І не те, як буває °сковская робота, що на одна година, міцність така, сам і °оьет, і лаком покриє!.. А Пробка Степан, тесля?.. Слу231 він у гвардії, йому б бог знає що далечіні, трьох аршинів із Ршком ростом!..
Милушкин, цегляр! міг поставити піч Якому завгодно будинку. Максим Телятників, швець: що шилом кольне, то й чоботи, що чоботи, те й спасибі, і хоч до у рот хмільного! А Веремій Сорокоплехин! так цей мужик од стане за всіх, у Москві торгував, одному оброку приносив п’ятисот рублів”.
И знову “вилізла” натура Собакевича, головне – гроші v його немає поваги ні до померлих селян, ні вдячно сти за їхню сумлінну працю, а лише бажання продати під пиці “товар”, не продешевити. Які можуть бути розмови, з думки, каяття совісті, якщо найшовся покупець і на цей “товар”. Тільки б не упустити своєї вигоди.
Письменник не послабляє сатиричного розжарення, описуючи сце-ну передачі грошей і розписки Чичиковым Собакевичу.
Обоє шахрая прекрасно розуміють один одного, бояться бути обману, тыми, тому простягають одночасно: один – гроші іншої – розписку, вихоплюючи, полегшено зітхають, що минули “труднощі”. Чичиков, відвідуючи поміщиків, уперше в Собакевиче зустрічає “кулака” під стать собі, тому Павлу Івановичу так важко вести справа з Михайлом Семеновичем. Тут “сшиблись” два капіталістичні початки.
Кожний хоче надути іншого й боїться “залишитися в дурнях”. Авторові огидні обоє ці характеру
Гоголь хотів бачити Росію свободною й просвящен-ною. Звідси й поява наприкінці першого тому поеми образа ” птаха-трійки”, що летить у прекрасне Майбутнє, де їй, вірить письменник, уготована краща частка. “…Дивовижним дзенькотом заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірваний у шматки повітря; летить мимо все, що не є на землі, і, косячись, постораниваются й дають їй дорогу інші народи й держави”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)