“Малий Віз” О. Сенатович – поєднання міфології з оповідями про запорізьких козаків.
Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. Дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель Малого Воза і дістався на ньому додому.
Та тільки-но заснув у своєму ліжку, як закрутилися Возові колеса і повезли хлопчика у невідоме. Так починаються пригоди десятирічного хлопчика. Зоряне небо завжди притягувало до себе. Ще давні українці уявляли сузір’я Малої Ведмедиці, як Малий Віз.
Тим
З Малого Воза побачив Дмитрик, як козаки варять куліш. Зрадів хлопчик, хотів приєднатися до козаків, та вони сказали, що до свого товариства лежнів не беруть. А якщо малий набридатиме, то шаблею відгонять. Дмитрик аж упав з ліжка від несподіванки.
Адже він не якийсь там нероба чи ледар. Він хоче знати подробиці козацького життя. Схоже на те, що й козаки зрозуміли, з ким мають справу. Вони запросили
Хлопчик розповів, що шукає отамана Івана Сірка, щоб почути відповідь на дуже важливе питання: чи були у запорожців підводні човни? Саме це питання і не давало спокою малому дослідникові. Козаки аж переглянулися між собою від несподіваного запитання. А потім пояснили, що отамана на місці немає.
Він якраз перебуває у Львові, де консультує письменника, який пише про запорожців. Нехай Дмитрик дочекається книжки і знайде там відповіді на всі питання. А поки козаки запросили гостя відвідати козацького човна, що скидався на велику жовту черепаху. Та на човен Дмитрик так і не встиг потрапити. Козаки веліли йому швидко лягти в ліжко, бо скоро мала вистрілити козацька ракета, і Дмитрика будитимуть.
Хлопчик був ошелешений: виявляється, у козаків була ще й ракета.
Саме в казках письменники намагалися якомога тісніше пов’язати сучасне з козацьким минулим. Козаків у казках ідеалізували, приписували їм неймовірні винаходи. Бути справжнім козаком мріяло не одне покоління хлопчиків.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)