Малий гайдамака (за уривком “Дитинство Шевченка”)
Тарас Шевченко – геніальний син українського народу. Крізь усе своє життя він проніс боротьбу проти пригноблення людей, проти знущання, намагався захистити знедолених людей.
Почалось це ще з дитинства. Він народився у сім’ї кріпака. Поки родина працює, малий Тарас потроху знайомиться зі світом. Гуляє в полі, у лісі, усе йому цікаво, все хочеться зрозуміти. Одного разу він дуже налякав рідних, коли не повернувся увечері додому.
Малий Тарас заблукав, на щастя, йому допомогли
І цей батьківський вислів не був безпідставним. Слухає* бува, малий Тарас розповіді про Сибір, про неволю, злидні. Спочатку сумно йому, а потім пробуджується в ньому буйна та непокірна сила. Неабиякий вплив справили на формування особистості Т. Шевченка й розповіді діда про Коліївщину, Залізняка, Гонту, про героїчне минуле України.
Ще у дитячі роки сам Тарас
Шевченкові подобалось малювати. Але йому не давали змоги вчитися, замість малярства пан примушував працювати на кухні. Та всі ці перешкоди лише робили його сильнішим, впевненішим у собі, хоча він і був “зв’язаний”, без жодних прав, кріпак. Але все ж намагався чогось досягнути, втілити свої мрії про малярство у реальність.
Що ж, пізніше у нього все вийшло.
А зараз він лише малий гайдамака, але нескорений, сильний, незважаючи ні на що.
І ми знаємо, ким він став. Народним героєм. Він є взірцем для нас, українського народу, і залишатиметься ним назавжди.