9 КЛАС
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Честолюбство – це три дороги, одну з яких ми обираємо самі (твір-роздум)
Про деякі властивості людського характеру важко сказати, які вони, хороші чи погані. У народі говорять: “Наші чесноти – це продовження наших недоліків” Цей вислів можна і переінакшити. І справді, часто буває так, що наші недоліки це продовження наших Чеснот. Наприклад, працьовитість, відповідальність може бути в людини такою великою, що вони завадять гармонійному розвитку особистості, пошуку друзів, створенню сім’ї.
Мені здається, що честолюбність у людини закладено самою природою, але протягом життя ця властивість або зникає, або неймовірно розростається, або набуває оптимального розміру.
Честолюбство – це три дороги, одну з яких обирає кожна людина. Прикладом оптимального честолюбства може слугувати життєвий шлях французького філософа кінця XVIII – початку XIX століття Сен-Симона. Це його в дитинстві слугабудив такими словами: “Просинайтеся,
Упродовж усього життя мислитель умів мобілізувати себе на творчу працю, що дозволило йому стати знаним у світі.
Бажання досягнути чогось визначного примушує нас активізувати всі наші внутрішні ресурси і, підпорядковуючи їх високій меті, примножувати протягом усього життя. Ми повинні вміти аналізувати свої вчинки, критично обмірковувати рішення, плани, настрої, думки. Жити без самоаналізу, без високої мети – значить жити як трава, плисти за течією.
Але намагання бути завжди першим дає іноді і негативні результати. Буває, що занадто велике честолюбство може підштовхнути до неблагородних учинків, стати причиною того, що людина переступить через свою честь, совість, через інших людей, щоб досягти успіху. Історія знає багато прикладів такого честолюбства, але, на мій погляд, найпоказовішим серед них є вчинок Герострата. Щоб залишити по собі пам’ять, цей ниций чоловічок спалив велике творіння людського генія – храм Артеміди Ефеської.
У наш час ми теж можемо спостерігати маленьких геростратів, які, щоб довести свою значущість, здобути сумнівну славу, сіють навколо себе зло. Такі честолюбці витрачають неймовірні зусилля на те, щоб вивищитися над іншими людьми. Вони не зважають ні на рідних, ні на друзів, обирають не ту дорогу, яка відповідає їхнім здібностям, а ту, на якій, як їм здається, найлегше досягти успіху.
Люди, які тішаться тим, що в них відсутнє почуття честолюбства, як правило, задоволені роллю середняків. Вони не реалізують свої здібності, живуть чужим розумом, бояться труднощів, не розвивають у собі вміння критично мислити, підпадають під вплив більш сильної особистості. Як правило, вони задоволені таким є станом речей, коли за них усе вирішують люди.
Ці середнячки живуть за принципом “моя хата скраю”. Вони не ставлять перед собою високі цілі, бояться завдань, які висуває перед ними життя, намагаються жити тихо й непомітно. Звичайно, обирати таких людей взірцем для себе не можна. Золота середина між двома протилежними типами честолюбства – це честолюбство, що кличе людину до звершень, до перемог над життєвими обставинами, до боротьби із собою, із власною лінню і зарозумілістю.
Найкращим синонімом до слова честолюбство я обираю слово “дерзання”. Протягом усього життя я виховуватиму в собі такі риси характеру, які дозволять мені не пасти задніх і не збитися на манівці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)