Земля. Друга половина XXI в. Досить пересічний молодий радиохимик Фредерик Хэллем випадково виявляє, що в запиленій колбі з етикеткою “Вольфрам” раптом виявилася якась інша речовина. Спектрометричний аналіз показує, що це ізотоп плутонію, що теоретично не може існувати, вдобавок з’ясовується, що радіоактивність речовини постійно зростає й воно випускає позитрони, що несуть незвичайно високу енергію. Хэллем пропонує єдино можливу гіпотезу: якщо речовина, що не може існувати відповідно до фізичних законів нашому всесвіту, все-таки існує,
Через якийсь час стає ясно, що жителі паралельного всесвіту – паралюди – свідомо здійснюють обмін речовиною між вселеними, котрий може відбуватися нескінченно з виділенням енергії в обох всесвітах. Таким чином, Земля одержує джерело незвичайно дешевої, безпечної й екологічно чистої енергії, що одержав назву Електронного Насоса, і Хэллем стає благодійником людства, що і не підозрює, що основна частина як теоретичної, так і практичної роботи було пророблено іншими вченими. Але через кілька десятків років молодий історик науки Питер
Подібно тому як температури двох тіл вирівнюються внаслідок другого закону термодинаміки, робота Електронного Насоса веде до вирівнювання властивостей двох всесвітів, основна відмінність яких складається у величині сильних ядерних взаємодій: у нашої вселеної вони набагато слабкіше, ніж у паралельної, і поступове їхнє зростання в остаточному підсумку повинне привести до вибуху Сонця й всієї нашої галузі галактики. Ламонт кидається зі своїми ідеями від Батька Електронного Насоса, що, по суті, викидає його за двері, до високопоставлених чиновників, але ніхто не хоче бачити того, чого бачити не хоче. Тоді Ламонт намагається вступити в контакт із паралюдьми й переконати їх зупинити Насос.
З паравселенной кілька разів надходили шматки фольги із символами й кресленнями, які не піддавалися розшифровці – занадто різні способи мислення землян і паралюдей. Ламонту допомагає Майрон Броновский, відомий перекладом этрусских написів
Вони відправляють у паравселенную послання земною мовою, сподіваючись відшукати ключ до парасимволам, і зрештою Броновский одержує відповідь – написане корявими земними буквами слово “страх”, а незабаром слідом за цим два інших послання, з яких треба, що Насос дійсно несе в собі небезпека, але паравселенная не може його зупинити. Ламонт, що уже сам не розуміє, що для нього важливіше – урятувати людство або просто довести свою правоту, довести, що Батько Електронного Насоса – дута величина, не може використовувати ці послання як свідчення – його неминуче обвинуватять у підробці. Його єдиний союзник виходить із гри, підсумувавши все происходящее цитатою із Шиллера: “Проти дурості самі боги неспроможні”.
На одній із планет паравселенной, у світі, непредставимом для землянина, живуть два типи живих істот – Тверді й М’які. Тверді мають постійну форму тіла, що складає із щільної речовини, і непрозору оболонку
Тканини М’яких сильно розріджені, форма тіла мінлива, вони вміють струменіти, викидати протуберанці, розстелятися й товщати – все це тому, що вони живуть у світі з великою величиною межатомного взаємодії, тому атоми, що становлять їхнє тіло, можуть перебувати на великій відстані друг від друга. М’які неодмінно повинні існувати тріадами, у яких кожна зі складових – рационал, пестун і эмоциональ – має певні якості, що забезпечують гармонію й функцію тріади. Рационал (левник) – носій інтелекту, эмоциональ (серединка) – почуттів, пестун (правник) – інстинкту турботи про потомство.
Частини тріади періодично вступають у процес, називаний синтезом, у якому їхнього тіла разреживаются, матерія перемішується, відбувається обмін енергією й свідомістю. Всі троє при цьому стають єдиним цілим, почуття й свідомість розчиняються в чистій радості буття
Синтез триває багато діб, потім кожний із трьох знову стає самим собою. У деяких випадках під час синтезу відбувається розмноження – зав’язується брунька. Кожна тріада повинна зробити на світло трьох дітей, які майже не відрізняються друг від друга в ранньому віці, але потім здобувають властивості рационала, пестуна й эмоционали.
Повзрослевшие діти розстаються з родителями (до цього моменту вони перебувають під невсипущим спостереженням пестуна), а потім комбінуються в нові тріади. Тріада кінчає своє існування в процесі, що називають “переходом”. І М’як і Тверді живуть у печерах і харчуються, поглинаючи енергію у формі теплового випромінювання. Тверді, у яких є машини, прилади й бібліотеки, навчають рационалов, а пестуни й эмоционали в навчанні не мають потреби. На відміну від інших эмоционалей Дуа, серединка тріади Уна (рационала) і Тритта (пестуна), уміє по-справжньому мислити, її цікавить те, що эмоционалей цікавити не повинне – це навіть уважається непристойним
Незвичайно розвинена інтуїція допомагає їй зрозуміти багато чого, недоступне аналітичному розуму рационалов. Вона довідається від Уна, що Насос, що дає енергію її миру, загрожує загибеллю іншого всесвіту. Але Тверді не збираються зупиняти Насос, планеті не вистачає енергії, а Насос становить небезпеку тільки для Землі, а для їхнього миру робота Насоса веде лише до прискорення остигання й без того давно, що остигає сонця
Дуа не може упокоритися із цією думкою. Вона ненавидить Твердих ще й тому, що приходить до жахливого висновку: М’які – це що просто самовідтворюються машини, створені Твердими для розваги, а перехід означає смерть. Вона проникає в печери Твердих, невловима, оскільки може проникати в камінь, розчинятися в його матерії, і знаходить послання із Землі. Вона так само нездатна розшифрувати їх, як і Тверді, але вона вловлює укладені в символах емоції
Саме Дуа й відправляє на Землю ті послання, які одержують Ламонт і Броновский. Вона ледь не гине від виснаження, але ee рятують, і отут вона довідається, що помилялася – М’якої не машини, а початкова стадія розвитку Твердих. Перехід – це останній синтез, у результаті якого формується триєдина особина Твердого, і чим незаурядней складові, тим більше видатна особистість виходить у процесі синтезу. Ун, Тритт і Дуа синтезуються востаннє. Із групою туристів на Місяць прилітає Бен Деннисон, що колись подавав більші надії як учений, але мав необережність зневажливо висловитися про майбутнього Батька Електронного Насоса, чим і прирік себе на безвісність
Так само як і Ламонт, він прийшов до думки про небезпеку Насоса. Деннисон летить на Місяць у надії відновити дослідження в області паратеории. Він знайомиться із Селеном Линдстрем, що виявляється не просто гідом, а интуисткой – людиною з надзвичайно розвитий інтуїцією, – працюючої разом з відомим фізиком-лунянином Невиллом.
Селен дає ідеї, а Невілл розробляє їх і тримає унікальні здатності Селену в таємниці, тому що страждає параноєю й боїться землян. Незважаючи на те що місячна колонія утворилася порівняно недавно, між Місяцем і Землею існує деякий антагонізм. У жителів Місяця вже сформувався певний фізичний тип, вони старіють набагато повільніше, ніж земляне, яких вони презирливо називають “земляшками”.
Більшість лунян не випробовують ні ностальгії, ні поваги до прабатьківщини й прагнуть до повної незалежності від Землі – адже Місяць здатний повністю забезпечити себе всім необхідним. Деннисон за допомогою Селену починає експерименти, результати яких рятують людство від навислої над ним небезпеки, підтверджують блискучу ідею й заодно реабілітують опального Ламонта. Суть ідеї Деннисона в тім, що існує незліченна безліч всесвітів, тому серед них неважко знайти таку, котра протилежна по властивостях пари-вселеної
Ця антипаравселенная повинна являти собою те, що називають “космічному яйцем” з дуже слабкими ядерними взаємодіями й неймовірною щільністю. Деннисону вдається, змінюючи масу пимезонов, “просвердлити діру” у космовселенную, з якої відразу починає просочуватися речовину, що несе енергію, яку можна використовувати. І якщо Земля почне одержувати енергію подвійним способом – за допомогою Електронного Насоса й протечек з космовселенной, те фізичні закони в земному всесвіті залишаться незмінними, вони будуть мінятися тільки в паравселенной і космовселенной.
Причому й для тої й для інший це не представляє небезпеки, тому що паралюди будуть одержувати енергію від Насоса, компенсуючи прискорення остигання їхнього сонця, а в космовселенной життя бути не може. Отже, людство переборює чергова криза. Питер Ламонт нарешті знаходить заслужену славу, Деннисону пропонують будь-яке місце в будь-якому земному університеті або установі, але він залишається на Місяці й приймає речення Селену стати батьком її дитини
(2 votes, average: 2.50 out of 5)