Чернецький Іван Іванович народився 23 грудня 1935 року в селі Злоєць на Холмщині.
У 1942-1943 роках родина Чернецьких зазнала гонінь від німецької окупаційної влади, а в лютому 1943 від рук польських шовіністів загинув батько майбутнього письменника.
У 9-річному віці Іван Чернецький помандрував аж на Херсонщину, куди було переселено сім’ю. Там, у селі Біляївка, пішов до першого класу.
1946 року на Східній Україні розпочався голод. Залишивши на Херсонщині могили діда Павла і бабці Олени, Чернецькі переїхали на Волинь.
Спочатку мешкали
Середню освіту Іван Чернецький здобував у Луцькій школі №1, а вищу – на історико-філологічному факультеті Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, де відвідував літературну студію.
По закінченні інституту поїхав за направленням у Старокозацький район на Одещині – працював вчителем історії та географії у селах Чистоводному та Підгірному.
Повернувся на Волинь, вчителював у селі Печихвости Горохівського району, викладав історію.
У 1964 році залишив педагогічну працю й перейшов на роботу у Волинський краєзнавчий музей.
Наступного року
А через декілька днів збори парторганізації управління культури за вірші “Заздрість”, “до питання про культ”, “Смерть персонального пенсіонера” одноголосно виключили його з партії.
Пізніше Іван Чернецький працював у Луцькій міській раді, обирався депутатом міської ради першого демократичного скликання, брав участь у створенні обласної організації Товариства книголюбів, яку очолював 20 років.
Перші вірші Івана Чернецького були надруковані ще 1957 року на сторінках газет, а потім у літературному альманасі “Волинь” та у колективній збірці “Яблуневий цвіт”. дебютував поет книжкою “Заручини” (1969), що побачила світ у видавництві “Каменяр”. Загалом у його творчому доробку п’ятнадцять книжок поезії та прози, з них шість – для дітей.
Член Національної спілки письменників України з 1981 року.
Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2000).
Окремі твори перекладені російською, білоруською, польською мовами.