Цезура | Українські твори

Цезура (лат. caesura, від caedo – рубаю) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини. Класичний приклад симетричної Ц., що виникає безпосередньо після третьої стопи, – “Олександрійські вірші” М. Зерова:

Братерство давніх днів,//розкішне любе гроно! Озвися ти хоч раз // до вигнанця Назона.

Таку Ц. називають ще й великою, або медіаною, тому що вона має своє постійне місце у багатоскладових канонічних віршових формах (не лише в олександрійському вірші, а й у тринадцятискладовому

силабічному, в гекзаметрі). На відміну від античної версифікації, де Ц., як правило, припадає на середину стопи, в сучасній силабо-тоніці – навпаки – збігається з межею стопи, поділяючи віршовий рядок на дві асиметричні частини. Приміром, у п’ятистопному ямбі Ц. вживається після другої стопи, у шестистопному – після третьої тощо:

Твоя стріла // прошиє тонким свистом Ранкове скло // над степом запашним

(Ю. дараган).

Українській поезії притаманна також подвійна Ц.:

Живуть під містом, // наче у казках, // кити, дельфіни І тритони в густій і чорній, //мов смола, воді, // В страшних пивницях сто

(В.-І. Антонич).

Тут

перша Ц. виконує роль медіани, а друга – малої Ц., або коротенької паузи. Ц. також розрізняються, як і клаузули, своїм закінченням. Принаймні акаталектичній клаузулі, як в олександрійському вірші, відповідає метрична (квантитативна) Ц., каталектичній – ліпометрична, гіпердактилічній – гіперметрична. Так, ліпометрична Ц. спостерігається, коли останній стопі віршового рядка бракує повноти метроструктури, тобто її усічено:

Я іду по рейці / / і хитаюсь, Чи дійду до віку, // чи впаду. Ліс спинивсь. І/ Ліс, мов зелений заєць, Задивився Ц на мою ходу

(М. Йогансен).

Гіперметрична Ц. має подовжену стопу порівняно з іншими:

Ніхто, ніяк, II нічим не спинить Людьми угноєний // прогрес

(І. Світличний).

Ц. може пересуватися в межах рядка або змінювати своє розташування в межах стопи:

І пішов я тоді // до Петлюри, Бо у мене // штанів не було. Скільки нас, // отаких, // коло муру Од червоної кулі //лягло

(В. Сосюра).

(1 votes, average: 5.00 out of 5)

Українські шкільні твори:

Каталектика Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його...

Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в...

Медіана Медіана (лат. medianus – середній) – велика цезура з постійним місцем у багатоскладових строфах (гекзаметр, олександрійсь-кий вірш, силабічний тринадцятискладник), яка в межах віршового рядка витворює...

Перенесення, або Енжамбеман Перенесення, або Енжамбеман (фр. enjambement) – віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка у наступний, зумовлений неспівпаданням ритмічної паузи...

Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм...

Пірихій Пірихій (грецьк. pyrrichios, від pyrriche – військовий танок) – в античній версифікації – стопа з двох коротких складів І^-^І. У силабо-тонічній системі П. умовно називається...

Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на...

Аналіз вірша “Коли за містом, замислений я броджу” Починає однойменний вірш. Читаючи цей вірш ставати зрозумілим його відношення до всіх бенкетів И розкоші міського й столичного життя. Умовно цей вірш можна на дві...

Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник...

Клаузула, або Клавзула Клаузула, або Клавзула (лат. clausula – закінчення) – заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся К. мовиться про риму). К....

АНАЛІЗ ВІРША А. С. ПУШКІНА “ЩО В ІМ’Ї ТОБІ МОЄМУ?” Є у світі Серце, де живу я. А. С. Пушкін “Щастя Так мало створено для мене, що я не визнав Його, коли воно було переді...

Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки....

Літургійна драма Літургійна драма (грецьк. leiturgia – служба, богослужіння) – середньовічна театральна вистава, інсценізація євангелійних сюжетів, входила до складу різдвяної або великодньої служби (літургії). Спочатку виконувалась у...

Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі....

Маяковський – поет-новатор. (Перший варіант) … створення правил – це не є сама по собі мета поезії, інакше поет виродиться в схоласта, що вправляється в складати правил для неіс-нуючих або...

Аналіз вірша Тютчева “Весь день вона лежала в забутті” Прочитаємо текст, розставляючи значеннєві акценти. У вступі головною метою є створення якогось настрою й виклад ситуації на момент початку подій. Для цього ми вибираємо неспішний...

Як клаузула співвідноситься з римою? Рима – це співзвучність у закінченні віршових рядків. Клаузула – це закінчення віршового рядка, і римоване, і неримоване, включаючи останній склад. Як і клаузули, рими...

ТЕРМІНОЛОГІЗМИ Термінологізмом (лат. Terminus – Термінологізми у давньоримській міфології божество меж і кордонів), або Терміном, за визначенням І. Білодіда, “називається слово або словосполучення, що вживається для...

Анапест Анапест (грецьк. andpaistos – обернений, зворотний щодо дактиля) -” в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два – короткі, третій...

Сходинки (Східці), або Драбинка Сходинки (Східці), або Драбинка – графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти задля увиразнення поетичного мовлення. Вживаються у віршуванні, де окремим словам...

Захочеш і будеш! В людині, затям О. Ольжич Захочеш і будеш! В людині, затям, Лежить не відгадана сила – Людина, на яку чекає смерть, “смертельник”, уже готується до переходу у вічність. Автор створює...

Вільна Україна “Вільна Україна” – політичний, літературно-науковий часопис, виходив 1906 (всього 6 чисел, перше та останнє – здвоєні) у Петербурзі. Видавець – А. Шабленко, редакційна колегія –...

Головний наголос Головний наголос – виразний словесний наголос у вірші, котрий, за законами української версифікації, розподіляє свою ритмотворчу функцію з побічними наголосами одного і того ж самого...

Силабічне віршування Силабічне віршування (грецьк. syllаbe – склад) – система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто – 13, рідше – 11) при невпорядкованому вільному...

Рима Рима (грецьк. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в...

Склад Склад – найкоротший відрізок усного мовлення, що утворюється одним поштовхом видихуваного повітря; фрагмент звучання, в якому один звук (фонема) характеризується найсильнішим звучанням порівняно з іншими...

Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині,...

Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та...

Редиф Редиф (араб. – букв.: “той, хто сидить за вершником”) – повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній...

Фольклорне віршування Фольклорне віршування – сукупність норм і принципів організації фольклорного віршового твору. Від часів синкретичних ритуальних дійств та ігор до нас дійшли тексти, що надаються до...