Анапест

Анапест (грецьк. andpaistos – обернений, зворотний щодо дактиля) -” в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два – короткі, третій – довгий. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪-). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М. Вороного:

Покохає мене щиро Незрадливо – Усміхнеться й мені доля Милостиво! Приклад двостопного

А.:

Я дійду на зорі До найстаршої брами, Де ключі?

У дніпрі. А дніпро – під валами

(В. Герасим’юк).

Зустрічається тристопний А.:

Закигиче розлука над нами, Розчахне двосистемно навскіс, Замордується лихо ножами Чи зависне в петлі твоїх кіс

(І. драч).

Чотиристопний А. досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи:

Польовою стежиною з дальніх доріг Йду в село і радію сподіваній стрічі. Тільки ж каменем смуток на серце наліг: Кладовище побільшало вдвічі

(В. Марочкін).

П’ятистопний А., котрий витворює медитативний настрій:

На горі ніби снігом

біліє давнезний собор,. Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку. Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор, Сивий майстер в льотку замовляє вина філіжанку

(М. Рильський),

Шестистопний А. – найменш популярний у сьогоденній українській версифікації:

В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся. Гуркотів спорожнілий трамвай – ночі й зливі навстріч. А позаду – в пульсуючих прожилках листя неслося, Мов колись і ніколи… за нами й над нами… всю ніч

(П. Куценко).

А. з’явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами – у другій половині XIX ст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)
Анапест