Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”

Порфирій Петрович приставши слідчих справ при одній з поліцейських частин Петербурга, ведучий справа про вбивство й пограбування старухи-процентщици Алени Іванівни і її сестри Лизавети. Ще за два місяці до цих подій Порфирій Петрович звернув увагу на анонімну газетну статтю “Про злочин”, у якій по ідейних міркуваннях виправдувалося вбивство людиною “вищого розряду” людей “нижчого розряду”, і через редактор довідався прізвище автора – Розкольників

Основу колізії між Порфирія Петровича й Раскольниковим становить

суперечку про сутності злочину, під час якого вбивця викладає свої думки про “право на злочин” для “незвичайних” людей. Оголюючи метафізичних Корінь нігілізму Раскольникова, дуалістичний світогляд і невір’я в Бога, що не має доказів П. П. все-таки дає зрозуміти злочинцеві, що той викритий. Поступово проникливий слідчий доводить підозрюваного до нервового зриву й фактичного визнання.

Однак несподіване для всіх поява маляра Миколки, що взяв на себе провину по споконвічній народній потребі “постраждати” заради спокути гріха невідповідності ідеалу, якоїсь є Христос, сплутує найближчі плани П.

П. Незважаючи на факт визнання Миколки, П. П. упевнений, що “отут справа фантастичне, похмуре, сучасне. Отут книжкові з, отут теоретично роздратоване серце…”.

Порфирій Петрович почуває “прихильність” до вбивці, тому що йому самому “ці відчуття знайомі”. Тому вважає його “страшним бійцем”, якщо той зуміє знайти справжню “віру иль бога”. Він переконує Раскольникова з’явитися з винної, щоб знову знайти здатність кжизни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”