Болеслав Прус – літературний псевдонім Олександра Гловацкого, що народилося біля Любліна в сім’ї бедного шляхтича-службовця. Рано втративши батьків, він виховувався в родичів, у тому числі в старшого брата, згодом учасника повстання 1863 р., що зіграв немаловажну роль у формуванні його демократичних переконань. І не випадково юнак, ще будучи гімназистом, також бере участь у повстанні й після контузії попадає в госпіталь, а потім у в’язницю. До гімназичних років ставляться і його перші творчі досвіди.
В 1866 р., по закінченні Люблинской
Життя змусило його перемінити не одну професію (фотограф, гувернер, репетитор, робітник і т. д.), зіштовхувала його з різними шарами суспільства, тим самим збагачуючи його досвід і підготовляючи до створення реалістичних добутків.
Розширенню його кругозору дуже сприяє журналістська й газетна робота, до якої Прус звернувся на початку 70-х років. Уже його перші статті й фейлетони були написані па злободенні Теми й присвячені головним
Слідом за першими статтями Пруса з’являються і його перші короткі гумористичні оповідання. Гумор у них в основі своєї добродушний і безжурний, превалює комізм положень. По визнанню самого автора, ці оповідання зовсім не відповідали його настроям, па створення їх його штовхав нестаток.
Незабаром, однак, починають з’являтися оповідання Пруса й іншого характеру. Однієї з ведучих тим новелістики Пруса стає тема життя пригноблених і знедолених.
Безвихідно похмуре життя муляра Якуба і його сім’ї з оповідання “Мешканець із горища” (1874). Картини життя бідняків дає Прус в оповіданні “Святвечір” (1874). В оповіданні “Михадко” (1880) показане сумне життя селянського сироти Михалки; не краще доля будівельників, пліч-о-пліч із якими він трудиться у Варшаві.
Не ідеалізуючи цих людей, показуючи їхнє неуцтво, затурканість, пристрасть до спиртних напоїв і т. д. (“Мешканець із горища”, “Михалко”), Прус разом з тим бачить саме в середовищі цього трудового люду прояв теперішніх людських почуттів: сторож допомагає хворому, що голодує юнакові (“Святвечір”); Михалко кидається на допомогу придавленому балкою робітникові, ризикуючи бути похованим під стіною, що валить, Михалко”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)