Болеслав Прус (псевдонім Олександра Гловацкого) є в польській літературі одним з найвидатніших письменників-реалістів. Важке дитинство, участь у повстанні й наступний висновок у царській в’язниці залишили в його душі глибокий слід. Перемінивши ряд професій, від репетитора до слюсаря на заводі, Прус стає співробітником гумористичного журналу.
М. Сен-кевич дуже тонко помітив, що “на дні гумору Пруса, так веселого й щирого, лежать сльози”.
Спочатку Прус пише невеликі оповідання, новели, серед яких досить багато про дітей і призначених
Але у виродливій дійсності в Аптека немає майбутнього, йому призначене або загинути в міських провулках, або повернутися
Тому в оповіданнях і новелах Пруса є й ліричні, і філософські відступи й узагальнення, що наштовхують на певні висновки – завжди не на користь існуючого миропорядка.
Новели Пруса були відомі в Росії ще до Великої Жовтневої революції. Окремими виданнями для дітей виходили “Антек”, “Гріхи дитинства”, “Михалко”, “Пригоди Стася”, “Сирітська частка”, “Шарманка”. Їх публікували також прогресивні журнали “Джерело”, “Сходи”, “Дитяче читання” і інших. Зараз його добутку, наприклад “Антек”, “Сирітська частка”, продовжують видаватися для дітей