Безконфліктність (відсутність конфлікту) – характеристика стану суспільства, літератури, в яких немовби відсутні конфлікти як джерело розвитку суспільних явищ чи зображених у творі подій. На цьому понятті будувалася хибна “теорія безконфліктності” в радянському літературознавстві 40-50-х XX ст. Теоретичною основою Б. був поділ соціальних суперечностей на антагоністичні (непримиренні) і неантагоністичні, а також твердження, що з “побудовою основ соціалізму в СРСР” (з 1936) залишаються тільки неантагоністичні конфлікти, породжувані
Навіть після критики цієї догми у партійній пресі ще довго залишалося таке розуміння конфлікту в літературі “соцреалізму”, оскільки джерела гострих конфліктів вбачалися тільки в класово-соціальних протилежностях і “ворожих ідеологічних