Сашка – герой “різдвяного оповідання” Андрєєва – мав непокірливу й сміливу душу, не міг спокійно віднести до зла й мстив життя. Для цієї мети він бив товаришів, грубив начальству, рвав підручники й цілий день брехав те вчителям, те матері… Перед Різдвом Сашку вигнали з гімназії, але, незважаючи на це, його запросили на ялинку в багатий будинок. Перед відходом у гості батько Сашки – Іван Савович, спившийся, що опустився, але добрий у душі людин, – просить що-небудь принести з ялинки.
Блок, що зводив “Янголятко” до оповідання
И раптом (наступає улюблене Андрєєвим переродження героя, обов’язкове в різдвяному оповіданні) “вузенькі очі” Сашки “блиснули здивуванням”:
Сашка не усвідомлював, яка таємна сила тягла його до янголятка, але почував, що він завжди знав його й завжди любив…”.
Сашка спочатку грубо, а потім коштуючи на колінах перед господаркою будинку випрошує янголятка з ялинки. І коли свого домагається, у короткий момент щастя “усі помітили загадкову подібність між незграбним, вирослим зі свого плаття гімназистом і одухотвореним рукою невідомого художника личком янголятка”. Сашка приносить ангела додому, і батько теж випробовує потрясіння: “Батько й син не бачили один одного; по-різному тужили, плакали й радувалися їхні хворі серця, але було щось у їхньому почутті, що зливало воєдино серця й знищувало бездонну прірву, що відокремлює людину від людини й робить його таким самотнім, нещасним і слабким”. Обоє незабаром засипають, а янголятко, повішений у грубки, початків танути. “От янголятко стрепенулося, немов для польоту, і впав з м’яким стукотом на гарячі плити”. І незрозуміло, чи залишиться зустріч із ангелом початком або кінцем чуда
Через десять років, в 1909 р., Блок напише свій, поетичний, варіант його андріївського оповідання, що вразило, – вірш “Сухозлітний ангел”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)