Для вираження своїх думок і почуттів Пушкін використав давньогрецьку легенду про поета й музиканта Арионе. Арион плив на кораблі у відкритому морі. Корабельники хотіли вбити його, щоб заволодіти його багатствами.
Арион упросив їх дозволити йому проспівати перед смертю пісню. Закінчивши спів, він сам кинувся у хвилі. Але дельфін, притягнутий його співом, виніс його на своїй спині на берігся
Чудом урятував Арион – це Пушкін. Поет говорить про хліб як про співака декабризму, пропагандисті декабристських ідей. Плавці в челне – це дружний
У картині бури, що налетіла, і її наслідків поет малює повстання декабристів, його розгром і трагічна доля його керівників і учасників. Випадково, що врятував співак, залишився вірний своїм товаришам, їхній справі: “Я гімни колишні співаю”,- заявляє про себе поет
Відповідно до змісту вірша Пушкін застосовує стародавні слова, що звучать більш урочисто, ніж звичайні: кормщик (керманич – кермової), лоно хвиль, гімни (урочисті пісні), риза (замість одяг). Силу й згуртованість декабристів, їхнє наполегливе прагнення досягти своєї співали підкреслюють
Герцен так писав про час, що наступив після розгрому декабристів: “Душею всіх мислячих людей опанувала глибока, смуток. Одна лише дзвінка й широка пісня Пушкіна звучала в долинах рабства й мучень. Ця пісня продовжувала епоху минулу, наповнювала мужніми звуками сьогодення й посилэла свій голос віддаленому майбутньому”.
Товариський, що вмів цінувати людей, Пушкін мав багато друзів, багато писав про дружбу. Дружба для нього була тією силою, що з’єднує людний у міцному сполучнику на все життя, вливає бадьорість у життєвій боротьбі. Друзів придбав Пушкіна ще в ліцеї; багатьом з них він адресував свої послання, искренно й задушевно відгукувався віршами на ліцейські річниці. Бездушному світському суспільству, у якому поет примушений був обертатися, він завжди віддавав перевагу тісному колу друзів
И, зізнаюся, мені в сто крат миліше Младих джигунів щаслива сім’я Де розум кипить, де в думках вільний я спорю вголос
Так пише він в 1819 році своєму ліцейському товаришеві Горчакову. Пушкіна поєднувало з його ліцейськими друзями кипіння розуму, вільність думки, живі почуття, любов до прекрасного, до мистецтва. Такого типу дружба, що виросла на основі загальних ідейних інтересів, – найвища й глибока. У віршованому посланні до Чаадаєва в 1821 році Пушкін присвячує йому такі рядки:
Ти був цілителем моїх щиросердечних сил… Ти другові замінив надію й пікою; Те глибину душі вникаючи строгим поглядом Ти пожвавлював її радою иль докором; Твій жар запалював до високого любов…
Закінчивши ліцей, випускники ухвалили ежегод1825 року”, але збиратися 19 жовтня, у день урочистого відкриття в 1811 році ліцею. У ті роки, коли Пушкін був у посиланні й не міг у день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав тим, що зібралися своє вітання. У великому посланні 1825 року Пушкін із серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею, своїх однокурсників. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю
Вірш зігрітий великою й справжньою ніжністю, глибоко щирим почуттям любові до друзів. Коли Пушкін говорить про свою самітність у Михайлівськім, згадує померлого й Італії Корсакова, мужній смуток звучить у його віршах. До Теми дружби приєднується тема любові до батьківщини. Весь вірш це гімн дружбі
Такий великий зміст вкладає Пушкін у розуміння почуття дружби
(2 votes, average: 4.50 out of 5)