Художній аналіз вірша О. Мандельштама “Я повернувся в моє місто, знайомий до сліз…”

Петербург! Я ще не хочу вмирати! О. Мандельштам Петербург був для О. Мандельштама містом, у якому пройшли його дитинство й молодість.

Всі тут знайомо йому “до сліз, до прожилок, до дитячих припухлих залоз”.

Здається, що при спогаді про минуле серце поета починає прискорено битися – але місто змінилося. Оглядаючись по сторонах, Мандельштам намагається довідатися прекрасну столицю, але нічого дорогого зі спогадів він не може розглянути в цьому місті, брудною, незатишною, перейнятою непевністю перед завтрашнім днем і страхом перед

удень сьогоденням. Дізнавайся ж скоріше грудневий денек, Де до лиховісного дьогтю подмешан жовток

Чорно-жовта колірна гама викликає відчуття тос-ки й занепокоєння – напевно, це основні почуття, які випробовують жителі Петербурга 30-х років. Безпросвітність і морок говорять про загибель у місті живого початку, і він загрожує цим же й поетові. Петербург!

Я ще не хочу вмирати: У тебе телефонів мої номери. ; Мандельштам вірить, що він не один у цьому страшному світі “ленінградських річкових ліхтарів”.

Він пам’ятає про друзів і знайомих і чекає, що вони відгукнуться, залишаючись такими ж стійкими й непохитними,

як колись. Поет не хоче здаватися, він бореться за своє життя й за свою волю. Але телефон, імовірно, мовчить, і це говорить про те, що не тільки місто стало невпізнанним – змінилися самі люди: хтось злякався й затих, хтось пристосувався, хтось виїхав, а хтось і пішов з життя.

Але чи велика різниця тепер між живими й загиблими? Петербург!

У мене є ще адреси. По яких знайду мерців голосу. У цьому вірші О. Мандельштама перед нами розкривається весь жах, вся трагічність епохи, коли люди від страху не могли спати по ночах: вони не знали, чи будуть завтра живі

Наклеп, доноси, насильство зробили городян слабкими й покірними. Із завмиранням серця вони прислухаються до кроків за дверима, говорять


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Художній аналіз вірша О. Мандельштама “Я повернувся в моє місто, знайомий до сліз…”