Самсон Вырин – один з головних героїв повести. За посадою він станційний доглядач, а виходить, “сущий мученик чотирнадцятого класу, обгороджений своїм чином токмо від побоїв, і те не завжди”. Неказисто й небагато його житло, прикрашене лише картинками із зображенням історії блудного сина. Єдиною теперішньою коштовністю була його чотирнадцятилітня дочка Дуня: “нею будинок тримався: що прибрати, що приготувати, за всім устигала”.
Гарна, розторопна, роботяща дівчина була гордістю свого батька, однак і проїжджаючі через станцію
От чому стає зрозумілої трагедія станційного доглядача, що раптово втратив дочка, що проїзний гусар обманом відвіз із собою в місто. Самсон, що прожив життя, Вырин прекрасно розуміє, які лиха й приниження можуть трапитися з його юної, беззахисної в чужому місті Дуней. Не знаходячи собі місця від горя, Самсон вирішує їхати на пошуки дочки й за всяку ціну повернути її додому. Довідавшись, що дівчина живе в ротмістра Мінського, зневірений батько направляється до нього.
Зніяковівши від несподіваної зустрічі,
Доглядачеві нічого не залишається, як повернутися ні із чим у порожній, осиротілий будинок.
Ми знаємо, що недовгої було життя станційного доглядача після цього випадку. Однак знаємо ми й інше – що Дуня дійсно стала щасливою “баринею”, обретя новий будинок і сім’ю. Я впевнена, що якби її батько знав про це, він теж був би щасливий, але Дуня не порахувала потрібним (або не змогла) вчасно попередити його про це.
Винувато в трагедії Самсона Вырина й суспільство, де людин, що займає низьку посаду, може бути принижений і ображений – і ніхто не заступиться за нього, не допоможе, не захистить. Постійно оточений людьми, Самсон Вырин завжди був самотнім, а це дуже гірко, коли в найважчі мінути життя людина залишається наодинці зі своїми переживаннями.
Повість А. С. Пушкіна “Станційний доглядач” учить нас уважніше ставитися до оточуючих людей і цінувати їх за почуття, думки й учинки, а не за чини й посади, ними займані.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)