Четвертий сон Віри Павлівни більше необхідний для автора, чим для роману в цілому. Цей епізод – рідка мить Одкровення автора; він ділиться із читачами ідеєю, а може й мрією, що сформулював, пройшовши основну Частину свого життя. З мого погляду, цей шматочок добутку можна виділити в окреме незалежне Ціле. Але разом із цим, цей епізод прекрасно ввійшов у композицію роману, і із цієї позиції рішення автора Через сон Віри Павлівни представити свої міркування виявилося геніальним.
З перших же рядків занурення в сон стрімко й химерно. На тлі безумно
Його Оповідання переходить у діалог двох жінок. Віра Павлівна довідається дивні речі й навіть заглядає в Майбутнє. На Останніх словах її знайомій, оказавшейся царицею, сон закінчується. У цього епізоду є чудова художня особливість
Цариця говорить тільки з Вірою, але по Сприйняттю тексту здається, що насправді діалог ведеться між мною (читачем) і автором, що схований Під маскою
Перша з них – це гіпотеза про еволюцію жінки як цариці всіх Людей. Друга – утопічна картина миру
Зі слів цариці ясно, що, коли люди перестають бути тваринами, у жінці початок просипатися свідомість, але вона Була визнана чоловіком тільки як рабиня. У такий спосіб виникли Астарта, Афродіта, “Непорочність”, а потім Народилася Вона, як вершина еволюції, коли чоловік визнав жінку собі рівної. І отут наступає кульмінація Сюжету. Віра Павлівна довідається, що цариця – це вона сама, що вона – “ціль життя й все життя”.
У ній, насамперед, важлива внутрішня краса, усвідомлення рівноправності, без якого ні “чистоти серця”, “чистоти тіла”, “справжньої зовнішньої краси”. Потім цариця піднімає завісу часу й показує Вірі майбутнє. Тут царює вічна Природа, Молодість, тут дивні будинки, техніка й люди
Все гармонично, усі щасливі. Рисується картина “світлого майбутнього”. Закінчується подорож і сам сон закликом до цьому “світлому майбутньому”.
Віра Павлівна уражена новими відкриттями, вона здивована всьому, що бачить. Але для неї цей сон важливий, тому Що вона розуміє правильність і важливість свого шляху. Вона усвідомлює своє призначення.
Хоча з якоїсь точки Зору цей сон – її мрія, її фантазія, у чому я сумніваюся. Я вважаю, що в цьому епізоді чітко чутний Голос автора
Ці ідеї могли народитися в голові дорослого чоловіка з певним життєвим досвідом, але не в Молодої жінки. Цей епізод не поглибив і не розкрив Віру якось по-іншому. Головне те, що автор уважає її Ідеалом і бачить її царицею “світлого майбутнього”.
Як сучасний читач, я можу із упевненістю сказати, грунтуючись на досвіді попередніх поколінь, що ця Утопічна картина миру неможлива для реального втілення. І я цьому рада, тому що вважаю життя в такому Світі нудної й безглуздої. Смоленцева Д. К. Автор твору: Смоленцева Д. К. [email&;#160;protected]
Ru
(1 votes, average: 5.00 out of 5)