“Нові люди” у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?”

Як треба із заголовка роману, автор хотів предста-вити якусь програму життєвої перебудови, до-торая повинна принести Росії благо. Добуток має підзаголовок “З оповідань про нових людей”. Це безпосередньо ставиться до головних героїв роману – Кірсанову, Лопухову, Вірі Павлівні.

У чому їх новиз-на? Вони будують своє життя по нових принципах

Життя на засадах колективізму: роби так, щоб і тобі, і іншим було гарно, – однакового щастя немає. Це той перший щабель до соціалістичного суспільства, на якій твердо коштують Лопухів і Кірсанов – револю-ционеры-демократи, кращі представники передових людей. Вони просвіщають народні маси, способству-ют розвитку й підвищенню революційної свідомості народу. Відмінність людей епохи революційної ситуації від їхніх попередників Чернишевський бачила в активній участі в серйозній діяльності

Ясно, чому в їхній характеристиці з’явилися два нових слова: “сильні” і “умеющие”. Саме два цих слова вказують на від-личие героїв роману від їхніх попередників: те були “добрі” і “чесні”, ці сталі до того ж “сильними”

і “умеющими”. Вони вважають, що все створюється працею.

Для них ледарі морально неприйнятні. З винятковою повагою “нові люди” отно-сятся до жінки, уважаючи її другом у боротьбі за щастя

Вони надають їй повну волю в житті, у ви-борі друга. Любов для них – піднесене почуття, Вільне від егоїзму. Вірі Павлівні любов до Кирса-Нову допомагає рости духовно; вона говорить, що любов полягає в тому, щоб допомагати піднесенню й возвы-шаться. Лопухів “іде зі сцени, щоб не бути на шляху в щастя” Кірсанова, і почуває при цьому, що надходить як шляхетна людина.

В особистому житті цим героям допомагає їх “теорія розумного егоїзму”.

Лопухів не грає в шляхетність, а міркує приклад-але так: навіщо мені жити з жінкою, що любить дру-гого? Адже буде мучитися й вона, і я. Чи не краще мені піти й дати люблячої з’єднатися? Сам Чернишевський уважав гідною людиною тільки того, хто любив інших і піклувався про їхнє щастя.

Мені дуже близька та “чесність серця” “нових лю-дей”, на яку орієнтувався автор. Вона не була придумана, вона реально існувала – це була крис-тальная моральність самого Чернишевського й промінь-ших його соратників

Для мене важливе вміння людини оцінити свої вчинки й зуміти вислухати критику з боку інших. Такі якості властиві “новими лю-дям”, оскільки вони знають, що це необхідно для бла-га людей. Герої Чернишевського жагуче захищають право на самоповагу, що дуже важливо.

Ніхто не мо-жет вибрати людині життя, воно неї робить сам. Це зву-чит як закон

Але щоб його зрозуміти, треба ставити перед собою мети й завдання. Для “нових людей” ціль життя – служіння народу. Я думаю, що шляхетніше мети немає. Саме тому так дорогі й близькі мені дані герої Чернишевського. Такі люди были й завжди будуть двигунами двига-телей, “зіллю солі землі”.

Без таких людей невозмож-на життя, що повинна мінятися, перетворювати рік у рік. Сьогодні теж є місце “новим людям”, які вносять корінні зміни в нашу повседнев-ность.

И в цьому відношенні роман Чернишевського “Що робити?” коштовний для сучасного читача. Він помога-ет викликати підйом у душі людини, прагнення до дея-тельности на благо суспільства


“Нові люди” у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?”