1. Характерні риси поезії Блоку. 2. Рання творчість Блоку. 3. Образ батьківщини в поезії Блоку.
4. Тема революції в житті й творчості поета 5. “Дванадцять” – відплата старому миру. Від тебе приходила до мене тривога И уменье писати вірші…
А. А. Ахматова В цих скупих ахматовских рядках, присвячених А. А. Блоку, дуже точно виражені стиль і манера творчості поета. Дійсно, поетична майстерність Блоку вражає, а магія його віршованих рядків, де є й таємниця, і глибокий зміст, і відчуття тривоги, запам’ятовується назавжди. У чомусь це –
Починав свій шлях у поезії Блок як символіст.
Для поетів, що зараховували себе до цього плину, у творчості були характерні: пошук нових тим, демонстрація індивідуалізму, мистики, ірреальний і ірраціонального, інтерес до переломних історичних епох. Умовне зображення дійсності передавалося символами, у які вкладався особливий містичний зміст. Поет належав до так званим младосимво-аркушів, хоча розподіл це досить умовно.
Блок увійшов в історію літератури
А. А. Блок ( 1880-1921) народився в інтелігентській сім’ї Його батько Олександр Львович вів свій рід від лікаря И. фон Блоку, що приїхав у Росію в середині XVIII століття з Мекленбурга, і був професором Варшавського університету по кафедрі державного права. Мати майбутнього поета Олександра Андріївна через деспотичний характер чоловіка була змушена піти від нього ще до народження сина. Дитячі і юнацькі роки Блок проводив у будинку діда Андрія Миколайовича Бекетова, ректора Петербурзького університету, у будинку вітчима й у підмосковному маєтку Шахматове. У ліберальній сім’ї Бекетових віталися заняття літературною працею.
Ця атмосфера рано розбудила в ньому непереборне прагнення до поезії.
До ранньої творчості Блоку належить книга віршів, що вийшла в 1904 році й одержав назві “Вірші про Прекрасну Даму”. Розкриттю й збагненню цього образа, що мав реального прототипу, присвячений весь цикл віршів Тут відкривається особливий мир закоханої людини, закоханого поета, у якому він з’являється лицарем, що віддає життя служінню своїй дамі й, що схиляється перед ідеалом краси, гармонії й жіночності. Основна частина творчості Блоку ставиться до дореволюційного періоду, коли оголюється суперечливість життя, іде стабільність і спокій.
У такій ситуації всі людські почуття стають не щирі й фальшиві, коли людина відчуває самітність, натрапляє на нерозуміння навколишніх. Єдиним світлим почуттям залишається для Блоку любов до Батьківщини.
Поет неодноразово повторював, що вся його творчість про Росію: “Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя… Адже тут – життя або смерть, щастя або погибель”. На цю тему написані вірші “Русь”, “Росія”, цикл “На поле Куликовом”.
Самобутньо розкривається образ вітчизни у вірші “Русь” (1906). У ньому Русь з’являється як таємниця, що визначено кільцевою композицією вірша. Таємниця Русі – там, “де разноликие народи із краю в край, з долу в діл ведуть нічні хороводи під загравою палаючих сіл”.
Розгадка таємниці – в “живій душі” народу, що не втратила на величезних просторах своєї “первісної чистоти”. Для її збагнення необхідно жити одною життям з народом. У пошуках ідеалу й шляхи в майбутнє Блок звертається до минулого Росії, до її джерел.
Саме в минулому поет шукає животворящу силу, що дозволяє Русі не боятися “тьми – нічний і закордонної”, що направляє її шлях.
Просто й без прекрас говорить він про долі батьківщини: Ідуть століття, шумить війна Встає заколот, горять села, А ти все та ж, моя країна, У вроді заплаканої й древньої Блок завжди чуйно прислухався до биття життя, виявляв найглибшу цікавість до долі Росії, до долі народу. У його творчості відбиваються багато сторін різноманітної й нескінченно мінливого російського життя. Особливого значення набувають вірша, де перед нами з’являється всеосяжний образ батьківщини й де поет підкреслює свій нерозривний зв’язок з нею.
У віршах, створених у роки першої російської революції, він передчуває новий “пожежу” 1917 року, що переверне долю Росії: Я бачу над Руссю далеко Широка й тиха пожежа…
Відношення до Росії, її сприйняття мінялися, але любов до неї Блок проніс через все життя. Це почуття рятувало його в страшні роки щиросердечної кризи й розпачу Блоку належить створення особливого образа Батьківщини – образа красуні жінки, улюбленої нареченої. Це жінка з “розбійною красою”, зав’язана в “плат візерунковий до брів”: ПРО, Русь моя!
Дружина моя!
До болю Нам ясний довгий шлях!.. І немає кінця! “Неосяжні простори”, “пісні вітрові”, “дороги далекі”, “трійки відважні”, “розхлябані колії”, “дали мрячні”, “піднебіння прояснений край серед димних плям” – така неповторна блоковская Росія. Як і багато поетів, далекі революції, але принявшие її, він чекав змін, сподівався, що із приходом 1917 року “світло здолає тьму”. Поет сприйняв події революції як прояв народної руйнівної стихії, як боротьбу людей нової формації з ненависним царством історичного застою й соціального безправ’я.
Блок сам постраждав під час революції (селяни спалили його маєток у Шахматове, у тому числі знамениту багату бібліотеку, що збиралася багатьма поколіннями його предків), але він зумів зрозуміти й інше – чаша терпіння народу переповнилася.
Еволюція світогляду поета знайшла втілення в його зрілій творчості. Поема “Дванадцять” – один із самих характерних добутків російської поезії початку XX століття Її можна назвати щоденником революційних подій. В основі добутку – конфлікт, боротьба “двох мирів”.
Тому поема побудована на контрастах: “Чорний вечір. / Білий сніг.
/ Вітер, вітер! / На ногах не коштує людина! “. Це відчуття стихійності й непередбачуваності ріднить багатьох поетів і письменників Срібного століття. Поет виступає за творення в революції, а не безглуздий і нещадний бунт, від якого застерігав Росію ще А. С. Пушкін.
Поезію, романтичний тріумф революції Блок трактує в християнському розумінні – “ніжною ходою надхуртовинним, сніжним розсипом перлової, у білому віночку із троянд – спереду – Ісус Христос”. У такому трактуванні революція, породжене й принесена тими, кому “на спину треба б бубновий туз”, проте веде до добра й справедливості. Не ставлячись до “революційного стану”, не будучи соратником більшовиків, “пролетарським” письменником, “вихідцем з низів”, Блок прийняв революцію Але як фатальну неминучість, як невідворотна подія, як свідомий вибір російської інтелігенції, що наблизила тим самим національну трагедію.
У поемі “Дванадцять” революція сприймається Блоком як відплата старому миру, що був класу, що панував, рафінованій еліті, що відірвалася від народу.
А. А. Блоку, на мій погляд, удалося точно і яскраво запам’ятати як образ Росії, так і революційну епоху у своєму невеликому й, на перший погляд, складному для сприйняття добутку. М. Горький називав його “людиною безстрашної щирості”, а К. А. Федін після смерті 40-літнього поета говорив, що вже “не буде подібної мужності й подібної туги про правду майбутнього, які виявив А. Блок”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)