Доля – слово загадкове. Я часто замислююся над його змістом. Що таке доля?
Це прожите тобою життя, або те, що чекає попереду? Твої реальні вчинки або твої мрії? Людина сама будує свою долю, або її таки хтось визначає?
А якщо вона вже визначена, чи можливо щось змінити?
У різних людей долі складаються по-різному. Хтось залишає після себе слід в історії всього людства, проживаючи яскраве і активне життя, а чиєсь життя проходить марно. Чому відбувається саме так?
Я думаю, що все залежить від характеру самої людини, від її сили духу і
Нещодавно я прочитала оповідання Михайла Олександровича Шолохова “Доля людини”. Твір потряс мене своєю життєвістю, простотою і разом з тим, глибиною і змістовністю. Шолохов написав романи, які заслужено вважаються класикою: “Піднята цілина”, “Вони билися за батьківщину”, “Тихий дон”.
Але, на мій погляд, це оповідання є його найкращим творінням.
“Доля людини” – розповідь не про долю, а про сьогодення, про Людину з великої
Він не мріяв здійснити видатний подвиг, не думав ставати героєм, він просто жив, працював, любив свій будинок, свою сім’ю і свою Батьківщину. Таких людей в нашій країні мільйони. Коли на його рідну землю обрушилася біда, Андрій Соколов, як і інші його співвітчизники, пішов на фронт, щоб захистити країну від фашистських загарбників.
Солдатом він був хорошим: хоробрим, сильним і беззавітно відданим своїй Батьківщині.
Війна страшним ураганом пройшлася по його життю, ламаючи і руйнуючи все, що було близьким і дорогим. Андрій був поранений, він потрапив до німців у полон. Але справжнього російського солдата не зламали знущання, голод і поневіряння, які довелося пережити в полоні.
Він знайшов спосіб втекти з полону, до того ж прихопив із собою німецького майора. Після того, як Соколову вдалося потрапити до своїх, він знову продовжив воювати за свободу Батьківщини.
Після загибелі всієї його родини у Андрія залишився тільки син Анатолій, який загинув в останній день війни. Андрій залишився зовсім один в той день, коли вся країна святкувала Перемогу. Пережиті страждання глибоко поранили душу героя, але не змогли вбити в ньому справжню людину.
Несподівано доля посміхнулася Соколову, вона подарувала йому сенс життя і тепло його понівеченої душі. Соколов усиновив самотнього сироту Ванюшу. У хлопчика війна забрала батьків.
Ванюша став для Соколова сином, щастям і промінцем світла в його долі, саме він допоміг забути героєві оповідання усі жахіття війни і повернутися до мирного життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)