Розповідь М. Шолохова “Доля людини” – це розповідь про просту людину на війні. Російська людина винесла всі жахи війни й ціною особистих втрат завоювала перемогу, незалежність своєї батьківщини. Кращі риси російського характеру, завдяки силі якого була здобута перемога у Великій Вітчизняній війні, М. Шолохов втілив у головному герої розповіді – Андрію Соколові.
Це такі риси, як стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства. На початку розповіді автор спокійно оповідає про прикмети першої післявоєнної весни,
Шолоховский герой згадує про минуле стримано, утомилося, перед сповіддю він “згорбився”, поклав на коліна більші, темні руки. Все це дає нам відчути, Алл С о ч. Р У наскільки трагична доля цієї людини. Перед нами проходить життя звичайної людини, російського солдата Андрія Соколова. Він з дитинства довідався, почім “фунт лиха”, боровся в громадянську війну
Скромний трудівник, батько сімейства, він був по-своєму щасливий. Війна поламала життя цієї
З початку війни, у перші ж її місяці він був двічі поранений, контужений. Але найстрашніше чекало героя спереду – він попадає у фашистський полон
Героєві довелося випробувати нелюдські борошна, тяготи, роздирання. Два роки Андрій Соколов непохитно переносив жахи фашистського полону. Він намагається бігти, але невдало, розправляється з боягузом, зрадником, що готовий, рятуючи свою шкіру, видати командира. З великою наочністю почуття власного достоїнства, величезна сила духу й витримка розкрилися в моральному двобої Соколова з комендантом концтабору
Змучений, виснажений, знесилений в’язень готовий зустріти смерть із такою мужністю й витримкою, що це вражає навіть людський вигляд, що втратив, фашиста. Андрію все-таки вдається бігти, і він знову стає солдатом. Не раз смерть дивилася йому в очі, але він до кінця залишався людиною. І все-таки самі серйозні випробування випали на долю героя, коли він повернувся додому.
Що вийшов з війни переможцем, Андрій Соколов втратив усе, що в нього було вжизни.
На місці, де стояв будинок, побудований його руками, темніла лійка від німецької авіабомби… Загинули всі члени його родини. Він говорить своєму випадковому співрозмовникові: “Інший раз не спиш уночі, дивишся в темряву порожніми очами й думаєш: “За що ж ти, життя, мене так покалічила?” Немає мені відповіді ні в темряві, ні при яснім сонечку…” Після всього, що пережила ця людина, вона, здавалося б, повинен був озлобитися, озлобитися
Однак життя не змогло зломити Андрія Соколова, вона зранила, але не вбила в ньому живу душу. Всю теплоту своєї душі герой віддає всиновленому їм сироті Ванюші, хлопчиськові з “світлими, як небушко, очами”. І те, що він усиновляє Ваню, підтверджує моральну силу Андрія Соколова, що зуміло після стількох втрат почати життя спочатку.
Ця людина перемагає горе, продовжує жити. “І хотілося б думати, – пише Шолохов, – що ця російська людина, людина непохитної волі, выдюжит, і біля батьківського плеча виросте той, котрий, повзрослев, зможе все витримати, усе перебороти на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина”. Розповідь Михайла Шолохова “Доля людини” проникнуть глибокою, світлою вірою в людину. Його заголовок символічно: це не просто доля солдата Андрія Соколова, а розповідь про долю російської людини, простого солдата, вынесшего на собі всі тяготи війни. Письменник показує, якою величезною ціною була завойована перемога у Великій Вітчизняній війні й хто був справжнім героєм цієї війни
Образ Андрія Соколова вселяє в нас глибоку віру в моральну силу російської людини
(2 votes, average: 2.50 out of 5)