Кірсанов з 12 років допомагав батькові в переписуванні паперів, з IV класу гімназії теж давав уже уроки. Обоє грудьми, без зв’язків, без знайомств пролагали собі дорогу”. Тургенєв нічого не розповідає про студентські роки Базарова, але “…треба думати, писав Герцен, що те було життя бідна, трудова, важка… Євгеній Васильович містив себе…
Власними працями, перебивався копійчаними уроками й у той же час знаходив можливість готовити себе до майбутньої діяльності”. Базарову й “новим людям” властив прагнення до утворення,
” не тільки Лопухів і Кірсанов займаються медициною, але й Віра Павлівна. Базарів також приділяє багато часу природничим наукам. Він годинниками просиджує за своїм мікроскопом, ставить досвіди.
Аркадій говорить про Базарове: “Головний предмет його природничі науки”.
Базарів заперечує красу природи, мистецтво, любов. Він говорить Аркадію: ” Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. “Нові люди”, на відміну від Базарова, почували красу природи, визнавали існування любові. Багато поглядів Базарова, внаслідок їхньої примітивності,
Так, після знайомства з Одинцовій у ньому пробуджується теперішнє поетичне почуття. Але навіть любов до Одинцової не змогла змусити Базарова відмовитися від своїх поглядів. Для нього переконання важливіше, ніж любов. Таке відношення до любові зближає Базарова з Рахметовым, що приносить любов у жертву своїй справі
Рахметов людина розумний, утворений, що володіє залізною волею. На відміну від Базарова й “нових людей”, він був із прізвища, відомої з XIII століття, тобто однієї з найдавніших не тільки в нас, айв цілій Європі. Але, незважаючи на своє походження, Рахметов був набагато ближче до народу, чим Базарів. Рахметов багато подорожував по Росії, знайомився з життям народу, навіть працював разом з бурлаками, які за витривалість і силу прозвали його Никитушкой Ломовим.
Про Базарова ж селяни говорили: “Відомо, пан: хіба він що розуміє?
” Базарів, так само як Рахметов, розумів необхідність перетворень у житті суспільства й виступав за революційний шлях. “Ми битися хочемо”, говорить він Аркадію. Однак програми перетворень у Базарова не було. Він виявився просто нігілістом.
Базарів уважає, що його місія складається тільки в тім, щоб “місце розчистити”.
Рахметов і “нові люди” знали, за що вони борються, уявляли собі основні риси суспільства майбутнього. “Нові люди” навіть прагнули перенести деякі з них у сьогодення. Такі були їхні сімейні відносини й пристрій майстерень Вірою Павлівною. Відсутність остаточної мети в Базарова зробило догматичними його судження. Він практично ніколи не відстоював своєї точки зору, не намагався довести правильність своїх висновків
Своє твердження він уважав незаперечною істиною, і лише саме життя могло змусити Базарова засумніватися в цьому. Наприклад, твердження Базарова: “Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним” виглядає трохи догматично. В “нових людей” воно висувається як теорія розумного егоїзму, що Лопухів викладає Вірі Павлівні: “…людина діє по необхідності, його дії визначаються впливами, під якими відбуваються (…
) впливу беруть гору над іншими, коли вчинок має життєву важливість, ці спонукання називаються висновками, гра їх у людині міркуванням вигід… тому людина завжди діє за розрахунками вигід”. Відсутність остаточної мети в Базарова, життєва неспроможність його поглядів позбавляли його майбутнього. Це автор підкреслює за допомогою художніх засобів
Так, Базарів самотній, у нього немає друзів, які повністю розділяли б його погляди. Безглузда смерть героя також не випливає з логіки роману. Герцен писав, що Тургенєв не знав, що робити з Базаровым, і вморив його “тифусом”.
Чернишевський же, на відміну від Тургенєва, зображує людей, за яких Майбутнє. Він пише, що число “нових людей” постійно росте й що їхня діяльність уже приносить певні результати. Така різниця в зображенні героїв і їхніх поглядів пояснюється тим, що Тургенєв відбив у своєму романі початковий період різночинно-демократичного руху. Базарову не призначена перемога, тому що він коштує ще напередодні майбутнього, і цим Тургенєв пояснює причину його загибелі.
Чернишевський описує рух шістдесятих років, він малює образи “нових людей” з беззастережним співчуттям, без тих внутрішніх протиріч, які були характерні для відношення до “нігілізму” автора “Батьків і дітей”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)