Зима в моєму місті не приносить радості нашій двірському собаці по кличці Черныш. У нашім дворі кожний під’їзд опікує свою дворнягу. Наш – Черныша. Черныш – непоказний худий пес із довгим тонким хвостом, закрученим бубликом.
Він весь чорний, без єдиної світлої плями. Особливо собака прив’язаний до тітки Раї, що живе на останньому поверсі. У неї немає своїх дітей, і всю любов вона віддає двірським собакам.
Черныш – її улюбленець. Однак любов тітки Раї не дуже виручає Черныша від зимових негод: холоднечі, вітру, снігу. Тітка Раю
Спочатку тільки тітка Раю підгодовувала собаку, але вуж занадто суворі зими видалися в останні роки! От і стали жителі різних квартир допомагати їй підтримувати пса. Хтось виніс і послав для Черныша на залізному даху підвалу стару куртку; хтось зробив з великої картонної коробки з-під телевізора щось на зразок будки для собаки.
Накрили коробці поліетиленовою плівкою. І треба сказати, що Черныш благополучно проводив там зимові ночі. Удень
Птахам теж не солодко взимку в місті, і ми намагалися не забувати виносити їм сухою хліб. А ще прикмета зими в моєму місті – це годівниці на балконах для снігурів. Ми, наприклад, зробили годівницю з поліетиленової пляшки.
Перерізавши її навпіл, ми підвісили посудину до однієї з мотузок для білизни на балконі, і насипали усередину насіннячок, поклали шматочки сала. Снігурі сміло навідувалися в годівницю й підкріплювалися
У таких невигадливих турботах проходить зима. Стає навіть жаль, коли вона закінчується. Здається, що своїм підопічним ти нібито вже й не потрібний.
Але ми не ображаємося на них. Наша любов безкорислива
(2 votes, average: 2.50 out of 5)